!!! Панорама мистецтв нижче👇
Гортай до
27.01.2021
Музика бароко (барокова музика)
До якої групи музичних інструментів належить орган? Хто писав музику для цього інструмента?
Стиль бароко з його поривом і неспокоєм набув значного розвитку в музиці, він став закономірним продовженням Ренесансу і передував стилю класицизм. Найвищим досягненням цього періоду стала творчість німецьких композиторів Й. С. Баха і Г. Ф. Генделя. Водночас ціла плеяда інших обдарованих митців цього часу зробила помітний внесок у розвиток європейської музики.
У культурі бароко з-поміж музичних інструментів почала домінувати скрипка. Її дзвінкий і сильний «голос» порівняно з приглушеним звучанням популярної в попередні часи віоли зумовив її вихід на перший план у творчості й виконавстві. Скрипка мала широкі можливості для вираження людських емоцій. Віртуози-скрипалі знаходили нові ефектні прийоми виконавської техніки.
У творчості видатних представників італійського бароко Арканджело Кореллі, Джузеппе Тартіні, Антоніо Вівальді досягли досконалості жанри сонати й концерту. Вони потребували від виконавців оволодіння технічною майстерністю. Італійські композитори стали засновниками програмності в цих жанрах. Наприклад, Дж. Тартіні, який захоплювався поезією Петрарки, знаходив у його віршах епіграфи для своїх сонат.
Пригадайте назву програмного циклу концертів А. Вівальді. Яка роль віршованих епіграфів у цьому циклі?
У спадщині Антоніо Вівальді (1678-1741) нараховують 450 сольних концертів, зокрема понад двохсот для скрипки та концерти для багатьох інших інструментів: віолончелі, флейти, гобоя, мандоліни, валторни, органа та різних мішаних складів. З-проміж них є програмні твори: пейзажні замальовки («Буря на морі»), втілення душевного стану людини («Тривожність») тощо.
Два концерти «Ніч» стали першими симфонічними ноктюрнами у світовій музиці, у яких оркестровими засобами втілено різні стани природи — спокій і тривогу (відповідно в мажорі й мінорі).
Зазвичай концерти А. Вівальді написані у формі тричастинного циклу, де перша і третя частини швидкі, а друга повільна. Головна тема-рефрен (тутті) чергується із сольними епізодами в улюбленій композитором формі рондо. Контрасти досягнуто й іншими музичними засобами, насамперед динамічними протиставленнями, тембровими нюансами. Яскрава емоційність, мелодична фантазія та оркестрова палітра А. Вівальді співзвучні з пишністю барокових храмів, щедрим декором палаців і буянням фарб розписів.
Які особливості жанру концерту? Як відбувається розвиток музики у прослуханому творі? Доберіть поетичний епіграф і картину-ілюстрацію до музики.
З історії шедевра
Розквіту скрипкової музики та виконавства сприяли італійські династії знаменитих скрипкових майстрів Андреа Аматі, Джузеппе Гварнері Дель Джезу і Антоніо Страдіварі. Вони виготовляли струнно-смичкові інструменти (переважно скрипки, альти й віолончелі) з красивим звучанням, що було наближене до виразності людського голосу. Страдіварі також виготовляв гітари, арфи, цитри.
Секрети технології неперевершених за досконалістю інструментів ще й досі не розгадані. Хоча час від часу висувають різні версії: особлива деревина, її форма, обробка, лакування тощо.
У Північній Італії в рідному місті Страдіварі Кремоні, де він творив струнно-смичкові шедеври, відкрито музей скрипок.
Унікальні італійські скрипки, яким зараз порад 300 років, звучать сьогодні в престижних концертних залах і філармоніях світу, також їх можна почути в кінофільмах. Наприклад, саундтрек Джона Корильяно з фільму «Червона скрипка», яку виконав Джошуа Белл на інструменті Страдіварі, отримав премію Оскар за кращу оригінальну музику. На основі цієї музики композитор згодом створив скрипковий концерт спеціально для Дж. Белла.
Роздивіться картину та назвіть відомі вам музичні інструменти, що зображені на ній.
Пригадайте, які твори Йогана Себастьяна Баха ви слухали в попередні роки? У яких жанрах і для яких інструментів вони написані?
Світовою вершиною музики й кульмінацією музичного бароко є творчість Йогашіа Себастьяна Баха (1685-1750). Спадщина композитора охоплює найрізноманітніші жанри світської і духовної музики, вокально-хорову й інструментальну сфери. Німецький геній створив 48 прелюдій і фуг «Добре темперованого клавіру », які написані у 12 мажорних і 12 мінорних тональностях. Вони стали справжнім відкриттям у музичній культурі.
Улюбленим інструментом Баха був орган, у майстерності гри й головне імпровізації на ньому він був справжнім віртуозом.
Орган називають королем музичних інструментів, адже він найбільший і один з найдавніших. Він може звучати голосами будь-якого іншого інструмента, адже численні органні труби можуть створювати різноманітні тембри. Кількість труб сучасних органів досягає десятків тисяч. Мистецтво гри на органі потребує від виконавця складних технічних умінь, зокрема координації роботи рук і ніг.
У західно-християнських храмах органи вбудовували у внутрішній простір, їхнє урочисте й могутнє звучання гармоніювало з архітектурою і внутрішнім оздобленням релігійних споруд. Найкращі музиканти того часу служили церковними органістами. Вони створювали музику для цього інструмента. У період бароко це була поліфонічна музика, а найдоско-налішим її жанром стата фуга. Зазвичай виконанню складної фуги передує прелюдія або токата чи фантазія імпровізаційного складу. Разом вони утворюють цикл. Токата і фуга ре мінор для органа Й.-С. Баха набула надзвичайного поширення, зокрема і в різному аранжуванні (для фортепіано, баяна, електрогітари, для струнного, естрадно-симфонічного і джазового оркестрів, навіть для хорового виконання а канела).
Охарактеризуйте темброву палітру органа. Простежте за появою теми фуги у різних голосах. На скільки голосів написана фуга? Визначте кульмінацію в її розвитку.
Сучасник Баха німецький композитор і органіст Георг Фрідріх Гендель (1685-1759) близько півстоліття працював у Лондоні. В історію музики він увійшов як блискучий майстер монументальної ораторії, переважно на біблійні сюжети (32 твори, зокрема найвідо-міша у світі «Месія»). Також він автор понад 40 опер та багатьох інструментальних творів. Композитор створив новий тип ораторії, грандіозної за масштабами й демократичної за музичною мовою.
Ораторії Генделя, сповнені енергії та світла, репрезентують музику бароко.
«Якщо музика Баха — це храм, то музика Генделя — палац», — зауважував композитор і піаніст Ан-тон Рубінштейн. Бах умів, як ніхто інший, виразити скорботу, глибокий смуток, адже його, як творця, насамперед вабили складні душевні переживання. Генделя цікавили герої-переможці, він тяжів до вираження життестверджуючих почуттів.
Мистецька скарбничка
Аранжування (з фр. arranger— упорядковувати) — перекладання музичного твору для іншого складу виконавців, обробка мелодії для виконання на музичному інструменті або для голосу із супроводом.
Фуга (з лат. «біг») — жанр поліфонічної музики, у якому основою розвитку теми є імітація, яка звучить послідовно в різних голосах.
1. Які жанри музики набули розвитку в епоху бароко?
2. Поясніть, як відбувається поліфонічний розвиток у музиці.
3. Що є основою розвитку жанру концерту? Для яких інструментів композитори писали концерти в епоху бароко?
4. Самостійно дослідіть історію виникнення і поширення органа.
5. У вільний час послухайте оригінали й аранжування органних творів Й.-С. Баха та іншої музики епохи бароко. Поміркуйте, чому ця музика «не старіє» впродовж кількох століть.
Посилання на музичні твори🔻
Й.С.Бах
https://www.youtube.com/watch?v=qPNtI2wM9Yo
https://www.youtube.com/watch?v=9ezlZd-AkNU
А.Вивальди
https://www.youtube.com/watch?v=QFFrkZOYojk
https://www.youtube.com/watch?v=mdFrn89x74k
Г.Ф.Гендель
https://www.youtube.com/watch?v=n5pG6ve5HUI
https://www.youtube.com/watch?v=AZiAj3JjKpg
!!!Опрацювати матеріал, прослухати музичні твори
20.01.2021
Стиль Бароко має значний вік. Початок цього стилю відноситься до шістнадцятого століття. Європейські майстри в цей час стали освоювати новий стиль убрання апартаментів. У цей час в європейську мову потрапило слово з жаргону португальських ювелірів: «Бароко», що означало перлину неправильної форми. Після заснування цього стилю майстри по створенню інтер'єрів час від часу повертаються до гнутих меблевих ніжок, позолоченої ліпнині і щільних тканин з бахромою. Вічна молодість цього стилю пояснюється просто: в усі часи попитом користувалися елементи, що підкреслюють достаток і розкіш. Бароко - палацовий стиль, але кому не хотілося хоч раз відчути себе володарем палацу, нехай і маленького?
Одна з характерних рис бароко - просторові ілюзії, які супроводжують інтер'єри цього стилю. Компоненти, традиційні для барочних інтер'єрів - дзеркала, стелі, стіни, екрани - розписані зображеннями, засновані на картинах життя небожителів. На стінах висять гобелени, що містять зображення пейзажів, такі гобелени можна побачити і в сучасних багатих будинках. Урочистий пафос інтер'єру посилюється за допомогою великої кількості важких тканин, килимів, багатих виблискуючих люстр, позолоченої ліпнини, в якій переважає тематика зображень листя і плодів, картуші та маскаронами. Криволінійні, округлі контури надають декору динаміки і мальовничості.
Розкіш і пишність барокового стилю інтер'єру посилюють відповідним чином оформлені меблі, які, починаючи з сімнадцятого століття, стають все більш і більш різноманітними. Елементи декору цього стилю значні за обсягом, в них часто застосовується різьблення, металеві накладки з бронзи та благородних металів, а також мозаїка з різних порід дерева (інтарсія).
Епоха бароко залишила нащадкам такий предмет, як шезлонг (chaislonge - «довгий стілець», на якому можна сидіти і лежати, а також так звані канапе-кушетки на шести або восьми ніжках.
Особливо багато модифікацій придумано для такого елементу інтер'єру, як ліжко. Варіанти ліжок з різного виду балдахінами часто прикрашали султанами з пір'я страуса. Ложе спиралося на скульптури у вигляді жіночих торсів, в ногах ложі спиралося на подобу античних ваз. На зміну що панував в епоху Відродження скринь в епоху Бароко прийшли комоди, книжкові шафи і бюро.
За допомогою парчі оформляли стіни, вікна та двері, меблі. Будуари прикрашалися шторами - щільними полотнами зі складним тканим малюнком. Не тільки в сімнадцятому столітті, але і в пізні періоди найпрестижнішим був оксамит - ця тканина вважається найбільш характерною для стилю бароко. Атласна тканина з дрібним малюнком рослинної тематики також отримала досить широке розповсюдження в оздобленні барочних інтер'єрів.
Освітлення за допомогою свічок надавало інтер'єрам сімнадцятого століття неповторне романтичне звучання, воно передавалося на картинах художників того часу. Саме під свічки були придумані різноманітні прилади освітлення, які від чисто утилітарного призначення стали самостійними елементами декору. Це - канделябри і жирандолями, шандалі і свічники. Якщо свічники й шандалі можна було відносно вільно переміщати з однієї кімнати в іншу, то канделябри і жирандолями закріплювалися на підлозі або стінах.
Назва «люстра» в перекладі з французької означає «блиск», - цей тип світильника був введений у вживання в другій половині сімнадцятого століття і з тих пір став (і залишається, мабуть, і в наш час) найефектнішим з усіх джерел світла. Кришталева люстра - обов'язкова деталь будь-якого інтер'єру «палацового» типу.
13.01.2021
22.12.2021
Панорама мистецтв
4 | Назвіть види монументального живопису. Які з видів живопису характерні для готичних соборів, а які — для візантійських? |
 | Визначте та порівняйте особливості скульптури античності й епохи Відродження. Що їх поєднує? |
 | Який із зразків архітектури України є прикладом романського стилю, а який репрезентує мистецтво Ренесансу? |
 | Визначте, до якого стилю належать пам’ятки архітектури, назвіть їхні основні ознаки. |
Які ілюстрації репрезентують театр античності, а які — Київської Русі? Який з них належить до народного мистецтва? Опишіть його особливості. |  |
Назвіть зображені музичні інструменти, епоху їх поширення. |  |
Як у давнину називали мандрівних музикантів і акторів у різних країнах Європи? |  |
За ілюстраціями визначте зразки декоративного мистецтва Скіфії, назвіть ознаки скіфського «звіриного стилю». |  |
!!! Виконати завдання для самоперевірки
15.12.2021
Контрольна робота № 1Стилі мистецтва
Наприклад: слайд 2 - візантійський стиль і т. д.
Наприклад: Візантійський стиль - це стиль... і далі розповісти про прояви цього стилю в різних видах мистецтва
!!!Виконати контрольну роботу до 21.00 17.12.2021
надіслати на пошту yunaumkina@gmail.com
08.12.2021
Шедеври Північного Відродження
Які особливості притаманні архітектурі цього періоду? Розвиток яких художніх засобів спонукав до розквіту живопису? Які новації у музичному мистецтві знайшли своє продовження в сучасній музичній культурі?
Під впливом художніх досягнень Італії Ренесанс поступово поширився у Франції, Нідерландах, Німеччині, Англії, Іспанії Античні традицїі розвивалися у бік «мирського». У живописі підвищився інтерес до індивідуальності людини, її оточення, інтер’єру, натюрморту, пейзажу в дусі реалізму.
Архітектура в Нідерландах, як і в решті країн Північного Відродження, у XV ст. зберігала готичний вигляд, однак із запозиченням з Італії ордерів. У такому сплаві готичних і ренесансних форм будували ратуші, приміщення цехів та гільдій, міські будинки з вузькими фасадами і високими фронтонами.
Зазвичай матеріали комбінували, зокрема цеглу і камінь, — це додавало архітектурі мальовничого характеру.
Готичний стиль не припускав особливого прикрашення внутрішнього простору замків декор був буденним, з масивними меблями (дерев’яними скринями й лавами з металевими оковками). Інтер’єри Ренесансу вражають монументальністю, багатством декору, вишуканістю гобеленів, мармурових сходів, дорогих меблів з мереживним різьбленням. Для цієї доби характерні інкрустація коштовним камінням, позолота і розпис на стінах і стелі, картини й скульптури.
Так історично склалося, що на території України найбільше пам’яток епохи Ренесансу розташовано на Заході нашої країни. Елементи стилю пізнього Відродження помітні в архітектурі замку в с. Підгірді (нині Львівщина), у світських спорудах Львова: міській ратуші, триповерховому будинку заможного купця К. Корнякта, каплиць Боїмів і Кам-іііянів, в ансамблі Львівського братства, до якого увійшли Успенська церква з каплицею Трьох Святителів і вежа. Для розбудови міст такою архітектурою запрошували італійських і німецьких майстрів.
Порівняйте зразки української архітектури зі спорудами Італії та інших європейських країн доби Відродження. Визначте спільні ознаки.
З історії шедевра
Мало кому відомо, що Лувр, який є одним з найбільших музеїв світу, — це взірець ренесансної архітектури. Основою будівлі є старовинний замок-фортеця, розташований у центрі Парижа. Згодом споруду перетворили на королівську резиденцію, яку добудовували і прикрашали правителі. Після Великої французької революції Лувр став музеєм.
Сьогодні Лувр вважають універсальним музеєм — його колекції охоплюють значні географічні й історичні простори, починаючи з часів античності.
У рамках державного проекту «Великий Лувр» 20 років тому на площі музею з’явилася велика скляна піраміда, яка, окрім естетичної функції, виконує й суто практичну — крізь неї можна потрапити до музею. Нині цей модернізований вхід — третій за популярністю серед відвідувачів після Мони Лізи і Венери Мілоської.
Північне Відродження доба розквіту фламандсько-голландського і німецького живопису. У Нідерландах — це передусім Ян ван Ейк, у пізнішому періоді — Босх і Брейгель, а в Німеччині — Альбрехт Дюрер, Лукас Кранах Старший, Ганс Гольбейн, Маттіас Грюневальд та ін.
Головне творіння Яна ван Ейка (завершене його братом Хубертом) грандіозний Гентський вівтар (див. ілюстрацію на с. 80), у якому виражено уявлення про людський Всесвіт. Митець уперше створює подвійний портрет, який завдяки зображенню деталей домашнього інтер’єру виходить за межі портрету і наближається до побутового жанру.
художник «заселяв» фантастичними істотами, безпорадними фігурками людей із птахами, рибами, звірами, таким чином створюючи відчуття суєтності.
Так само, як і Босх, під впливом народної культури перебував Пітер Брейгель Старший. У панорамних пейзажах митця панує природа, а людина, натомість, ніби губиться в її безмежних просторах.
У найоригінальнішому творі «Фламандські прислів’я», або «Світ шкереберть», Брейгель Старший з неймовірною художньою силою «ілюструє» близько сотні відомих прислів’їв. Він не уникає слабкості, а інколи й дурості людини, часто-густо його персонажі підлягають гострій сатирі. Картина наповнена символами, однак дотепер не всі з них розшифровані, оскільки деякі крилаті вирази втратили своє значення чи вже забуті.
В епоху Відродження композитори створювали як церковну, так і світську музику. На території сучасних Бельгії, Нідерландів, Італії, Франції, Німеччини, Австрії виникла відома нідерландська поліфонічна школа. Де був ненеревершений злет у розвитку ренесансної музичної культури, кульмінація якого пов’язана з творчістю Орландо Лассо. Якщо композиторський стиль італійця Дж. Палестріни порівнюють із живописом Рафаеля, то могутню індивідуальність фламандця О. Лассо — з такими титанами Відродження, як Шекспір, Мікеланджело, Рубенс.
Схарактеризуйте фактуру хорової мініатюри. За допомогою яких засобів досягнуто музичного контрасту? Поміркуйте щодо значення імітації в поліфонії: зіставлення хорових партій, перегуку голосів у різних регістрах.
Тік-Так. Орландо Лассо (Додаток).
Луна. Орландо Лассо (Додаток).
Що можна розповісти про характер музикування зображених людей?
У стародавні часи композитори часто створювали поліфонічну музику на одні й ті самі мелодії та тексти. Проте сприймали їх по-різному: наспіви змінювали завдяки прийому колорування (від нім. «розфарбовувати»). Кожний композитор до відомих мотивів додавав власні інтонації, по-своєму її прикрашав.
Нині, коли музика лунає скрізь — у залах філармоній і на сценах концертних залів, на радіо та телебаченні, а в Інтернеті можна знайти записи багатьох творів, навіть важко уявити, що колись народи Європи обходилися без звичних для нас форм концертного життя. Тож як виникли перші публічні концерти? У добу Відродження церковні органісти виконували світські твори після меси. Так почали розвиватися інструментальні жанри, зокрема прелюдії, токати, фантазії.
При дворах аристократів створювали невеликі інструментальні ансамблі (капели), що супроводжували парадні ритуали та церемонії. У домашньому музикуванні грали переважно на лютні та різновидах віоли (у Німеччині — фідель). М’яке звучання лютні сприяло її широкому використанню у якості сольного, ансамблевого та акомпанувального інструмента. З’явилися численні збірники мініатюр (табулатури), до яких входили пісенно-танцювальні жанри для лютні.
Що цікавило художників минулого під час відображення явищ музичної культури? До яких груп належать зображені музичні інструменти?
Варіант 1.Колективна робота. Орієнтуючись на ідеї картини Брейгеля Старшого «Фламандські прислів'я», вигадайте символічні сюжети до українських прислів’їв і приказок. Намалюйте серію ілюстрацій і проведіть виставку «Енциклопедія народної мудрості».
Котирування (від нім. «розфарбовувати») — прикрашування вокальної партії віртуозними пасажами, трелями, руладами тощо
1. Назвіть видатних представників Північного Відродження у різних видах мистецтва. У чому полягали їхні досягнення?
2. Які музичні жанри зародилися в добу Відродження та які інструменти набули поширення?
3. Порівняйте особливості Ренесансу в Італії та інших країнах.
4. Проведіть стильові аналогії між літературними, музичними й живописними творами митців доби Відродження.
За бажанням поцікавтеся, які прислів'я описав у своєму романі «Панта-грюель» французький письменник Франсуа Рабле — сучасник Брейгеля Старшого.
!!! Опрацювати матеріал.
Намалювати ілюстрацію до приказки
01.12.2021
Ідеали й образи Ренесансу
Які шедеври доби Відродження відомі в усьому світі? Яких митців-титанів Ренесансу ви знаєте?
Доба Відродження, або Ренесансу (XIV-XVI ст.) — час панування ідеалів гуманізму. Час ствердження краси і гідності людини, сили її розуму, волі, невичерпного творчого потенціалу.
Цей період відзначився виникненням нових напоямів V філософії, науці, в архітектурі, реалістичної манери в живописі, скульптурі.
Антична спадщина була переосмислена по-новому, передусім, в Італії, де всюди збереглися руїни давньоримських пам'ятників. У період зародження нового стилю центром мистецтва стало місто Флоренція, окраса і символ якої величезний купол головного міського собору Санта Марія дель Фьоре архітектора Філіппо Брунеллескі. У своїх спорудах він
використовував основні елементи архітектури Ренесансу. Саме вони, а не римські руїни, слугували взірцями для наслідування і розвитку нового архітектурного стилю, якому притаманні симетрична композиція, пропорційність, чіткість і раціональність побудови планів, членування на поверхи фасадів, які увінчувалися фронтонами, застосування ордерів, куполів, карнизів, ритмічне чергування вікон, колон, пілястр тощо.
Новий стиль отримав теоретичне обґрунтування у трактатах, зокрема Леона Батіста Альберті «Десять книжок про зодчество», що став практичним посібником для багатьох майбутніх європейських архітекторів.
Остаточно реалізував проект Мі-ксланджело Буонарроті, який завершив образ собору урочистим куполом з 16-гранною підставою, наближеною до кола (не повторюючи відомий восьмигранний флорентійський купол Брунеллескі).
Проаналізуйте особливості споруд доби Ренесансу. Як досягнуто ритмічність архітектурних елементів на фасадах? Поясніть роль симетрії. Які деталі успадковано з античного зодчества?
Як і античні попередники, митці Ренесансу прикрашали архітектурні споруди скульптурою, а також створювали станкові твори, незалежні від архітектурного ансамблю. Так, у соборі Св. Петра міститься скульптурний шедевр «ІГєта», яку створив Мікеланджело у 23 роки. До теми оплакування Христа митець повертався те не раз: у зрілому віці трактовки образів змінювалися.
Цікаво, як по-різному зображали митці популярного в ті часи біблійного героя Давида, перемігшого велетня Голіафа. Донателло зобразив його юнаком, майже хлопчиком, з довгим волоссям, у капелюсі, увінчаному лавровим вінком. Давид у задумі спирається на меч, голова Голіафа лежить під його ногами. Скульптуру супроводжував напис: «Перемагає той, хто бореться за батьківщину. Господь крушить гнів могутнього ворога. Хлопчик здолав страшного тирана. Радійте, громадяни». Вер-роккіо майже повторив позу Давида, зображеного Донателло. Проте його бронзова статуя справляє інше враження: уся постать, а особливо усмішка на обличчі, випромінює впевненість переможця. Мармуровий Давид Мікеланджело зображений у вільній позі з мужнім поглядом юнака, готового до бою із сильнішим за нього супротивником.
Італійський Ренесанс подарував світові плеяду видатних художників, з-поміж яких Джорджоне, Тінторетто, Боттічеллі, Тіціан, Рафаель. Творчості Мікеланджело геніального скульптора, художника, архітектора, притаманна багатогранність. Досягнення Леонардо да Вінчі унікального мислителя, були пов’язані не лише з мистецтвом, а й із науковими та технічними відкриттями.
У малярстві італійців один із улюблених образів Мадонна, Діва Марія з немовлям Ісусом на руках уособлювала ніжність і духовність Матері. Найвище досягнення у цій темі — Сикстинська Мадонна, яку написав Рафаель без попереднього ескізу, такою, якою він побачив уві сні.
Зверніть увагу на вирази облич, погляди, пози зображених. Проаналізуйте композиції картин, виточненість кольорової гами, роль деталей і тла. Який образ найбільше вас вразив? Поясніть чому.
З історії шедевра
Досконалим утіленням духу Високого Відродження, справжнім гімном освіті й знанням є фреска Рафаеля «Афінська школа» (1511 р.). На ній Платон (автопортрет художника) і Арістотель стоять у центрі в оточенні інших грецьких філософів, зокрема їхніх учнів і послідовників, кожному з яких надана індивідуальна характеристика. Персонажі окремих груп зображені у взаємодії, у характерних позах. Усі разом вони утворюють ритмічну багатофігурну композицію (понад 50 осіб), сповнену динаміки й експресії. Арочність побудови, симетричність підкреслена величезними статуями, архітектурне тло з високим куполом посилюють гармонійність фрески.
«Афінська школа» разом з іншими розписами, що символізували духовну діяльність людини: богослов’я («Диспут»), поезію («Парнас»), юриспруденцію («Мудрість, Міра, Сила»), написана Ра-фаелем на замовлення папи Юлія II для парадних залів (станців) Ватиканського палацу.
Уявіть себе у храмі, де звучить церковна музика, яка ніби перегукується з настінними розписами та скульптурами. Які відчуття виникають?
Відродження сприяло розвитку професійного музичного мистецтва. У цей період виникло поняття «композитор». Музика поступово відходить від середньовічного канону, творчість митців набуває ознак індивідуальності, зазнає впливу народної музики.
Вершиною духовної хорової музики стала меса, яка складається з 5 частин:
1. Купе eleison (Господи, помилуй); 4. Sanctus (Святий Боже);
2. Gloria (Слався); 5. Agnus dei (Агнець божий).
3. Credo (Вірую);
Поліфонічний розвиток музики відбувається з використанням анти-фонного співу.
У центрі музичної культури італійського Відродження хорова спадщина Джованні Палестріни. Усе своє життя він присвятив створенню церковної музики, написав близько ста мес, багато гімнів. У них втілено образи піднесеного споглядання і спокою, устремління до світла й краси. Стилю композитора притаманні прості та щирі наспіви, гармонійний розвиток, світла та прозора фактура. Лише в кульмінаціях музика
Яке враження справила на вас музика меси? Поміркуйте, де її краще слухати: у храмі, на сцені філармонії, просто неба (на відкритій сцені)?
Разом із культовою розвивалася світська музика. Злет у галузі літератури, зокрема поезія Дайте, сонети Петрарки, сприяли розвитку вокальних жанрів.
У добу Відродження в Італії зародився новий гомофонний стиль. Його становлення відбувалося довго, адже надто складним було перевтілення поліфонічної фактури, у якій усі голоси рівні й самостійні, у гомофонну, де вони поділяються на головний і супровідні. Уявіть, як одна з хорових партій (найчастіше верхній голос) поступово почала відокремлюватися від інших голосів, щоб стати панівною. Інші об’єдналися в акорди
й виконували роль гармонійного тла. Таким чином з’явилися мелодія та акомпанемент.
Італійське Відродження подарувало світові безліч інших музичних відкриттів, одне з яких — опера, італійці здавна славилися чарівними мелодіями, солодкозвучними народними піснями й запальними танцями. Найвищої слави здобуло мистецтво бело кашпо — чудового співу. Голоси майстрів-співаків звучали легко і плавно (кантиленно): прозоро у високому регістрі й оксамитово в низькому.
Митці Ренесансу прагнули відродити традиції античного театру.
Перші опери писали переважно на сюжети з античної міфології, най-популярніша з яких тема Орфея.
Виникло два основні різновиди оперного співу — арія та речита тив. Особлива виразність притаманна аріям жалісним (ляменто) та віртуозним (бравуро). Набули розвитку й інші види співу та гри на інструментах, виникла в м. Неаполь (1537 р.). Тому й не дивно, що у цій країні музика зазвучала всюди у палацах і на вулицях.
Відтоді італійців називають одним із най музикальніших народів світу.
Художня культура Відродження, унікального періоду в історії людства, подарувала плеяду геніальних митців у різних сферах, створила вищі духовні цінності, які знайшли своє продовження в мистецтві наступних епох.
Варіант 1. Намалюй живописний парний портрет літературних героїв доби Відродження (Ромео і Джульетта, Дон Кіхот і Санчо Панса та ін.) (кольорові олівці; акварель або гуаш, пензлі).
Мистецька скарбничка
що утворюють горизонтальні та похилі карнизи.
1. Назвіть відомі архітектурні споруди доби Відродження та опишіть їхні особливості.
2. Чому, на вашу думку, станкова скульптура набула поширення в епоху Ренесансу?
3. Схарактеризуйте ренесансні новації в мистецтві живопису. Яке місце посідав у ньому портрет?
4. Де виникло оперне мистецтво? Схарактеризуйте італійський оперний спів.
5. Самостійно дослідіть творчість одного з титанів Відродження, який вас найбільше вразив і зацікавив.
!!! Опрацювати матеріали,
намалювати власний портрет
24.11.2021
Середньовічна західноєвропейська культура
Готичний стиль
Готика — це прагнення вгору, містика, легкість, експресивність, симфонія світла, каменю й скла. Готика — це особливий світогляд, особливе світосприйняття, вінець середньовіччя, це неповторна епоха в історії людства.
Ніна Іванцова, історик Поміркуємо разом. Як суспільні ідеали відображаються на зовнішньому образі епохи?
На рубежі XII—ХНІ ст. відбулися кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства. Початок формування централізованих держав, розвиток, зростання і зміцнення міст, зростання торгівлі, остаточне становлення лицарства, формування цехових спілок ремісників, розвиток суспільної свідомості та інші особливості зіграли ключову роль у формуванні нової культури — готики, яка прийшла на зміну романському стилю, поступово витісняючи його.
Поява нового стилю у мистецтві — це результат політичних, соціальних та релігійних змін у країнах Західної Європи. Це єдиний стиль, який створив абсолютно своєрідну систему форм і нове розуміння організації простору та об’ємної композиції. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою.
Готика (готичний стиль) (італ. — незвичний, варварський) — художній стиль, що з'явився завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва. Він зародився в середині XII ст. на півночі Франції. У XIII ст. поширився на території сучасних Німеччини, Австрії, Чехії, Іспанії, Англії. В Італії та країнах Східної Європи готика з'явилася пізніше і проіснувала там до XVI ст. включно. Термін «готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва.
Між романським і готичним стилями важко провести хронологічний кордон. ХП ст. — розквіт романського стилю, разом з тим із 1130 р. всередині його з’являються нові форми. Готичний стиль у Західній Європі досяг вершин у XIII ст., згасання припадає на кінець XV— початок XVI ст. Основними ознаками готики стало унікальне з’єднання християнського світогляду, традицій античної культури, архітектури Риму, латинської писемності, книжкової мініатюри тощо.
Архітектура
Основа архітектури — не бетон і сталь і її елементи, з яких складається ґрунт. Її основа — диво.
Даніель Лібескінд, американський архітектор Поміркуємо разом. Що сприяє появі нових стилів у мистецтві?
Готика пов’язана в цілому з розвитком міст і починається зі змін в архітектурі, в основному в архітектурі культових споруд і лише потім поширюється на скульптуру і живопис. Зростання міст вимагало будівництва нових храмів. У містах, які були обмежені оборонними стінами, дуже високо цінувалися ділянки землі. Це й призвело до того, що храми «зростали догори». Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Нова архітектура соборів здійснювала сильний емоційний вплив на віруючих. Складалося враження, що кам’яна громада собору немовби стрімко підіймається вгору всупереч законам тяжіння. Вертикаль собору символізує спрямованість середньовічної людини у позаземний світ, піднесення її думок і почуттів, перемогу духа над плоттю.
Отже, характерними ознаками готики е вертикальність композиції, арки із загостреним верхом, вузькі й високі вежі та колони, розкішно прикрашений фасад із різьбленими деталями і барвисті стрілчасті вікна, складна каркасна система опор і ребристе склепіння. Перевага використання ребер полягає в тому, що звід може бути більшим, унаслідок чого зменшується навантаження. Інтер’єр соборів ставав високим і світлим. Ще одна з найбільш пізнаваних особливостей стилю готики — кольорові вітражі у вигляді стрілчастих арок — величезні вікна, для яких стіни служать лише легким каркасом.
Каркасна система готичної архітектури — сукупність конструктивних будівельних прийомів, яка дозволила змінити розподіл навантаження в будівлі і помітно полегшити його стіни та перекриття. Завдяки цьому винаходу архітектори середньовіччя змогли значно збільшити площу і висоту споруд.
Порівняймо характерні ознаки двох стилів:
Романський стиль
Готичний стиль
Навантаження несуть стіни по всій довжині собору
Навантаження несуть елементи каркасної конструкції, рівномірно розподілені по периметру будівлі
Колони не мають особливого значення
Колони — головні несучі елементи будівлі
Товсті масивні стіни, товщиною в кілька метрів, несуть навантаження
Тонкі стіни, зведені між колонами, є несучими перегородками
Усі приміщення розмежовані між собою масивними стінами і колонами
Приміщення візуально об'єднані в одне ціле завдяки тонкості опорних колон
Невеликі об'єми будівлі
Собор може мати колосальний розмір
Стелі не дуже високі
Склепіння дуже високі
Вікна малі й вузькі
Величезні віконні отвори, які заповнюються яскравими різнокольоровими вітражами
Історична довідка
У Франції готика досягла свого найбільшого розвитку в першій половині XIII ст. Тут кам'яні готичні собори
придбали свою класичну
форму. Як правило, це 3-5-нефні базиліки з поперечним нефом. Центр ярусів завжди заповнений великим круглим вікном — так званою
трояндою. Статуї на консолях перед колонами порталів,
рельєфи на капітелях колон утворюють цілісну сюжетну
систему, в яку входять
персонажі й епізоди зі Святого
Письма.
У Німеччині розквіт готики припав на середину XIII ст.
Готичні споруди в цій країні мають особливості:
архітектори не розробляли і не прикрашали західний фасад, як у Франції; веж часто було не дві, а одна висока; вхід до собору з бічного фасаду; сама архітектура зберігає суворий, геометричний, характер.
В Італії готичний стиль панував недовго, бо вважався «варварським стилем» і швидко поступився місцем Ренесансу. Оскільки він прийшов сюди з Німеччини, то і досі в Італії називається німецьким стилем.
У Великобританії передумови для появи готики виникли раніше, ніж на континенті. Англійські собори, здебільшого монастирські, в основному представляли собою невисокі, витягнуті в довжину будівлі з прямокутними завершеннями
(хорами) і вежею. Сувора геометрична простота обсягів неначе компенсувалася
багатством і складністю візерунків на фасаді та зведеннях.
Найбільш відомі пам’ятники готичного стилю: Собор Паризької Богоматері (Франція), Кельнський і Страсбурзький собори (Німеччина), Собор Вестмінстерського абатства, собори у Солсбері та Лінкольні (Англія), Кафедральний собор Апостола Петра в Ексетері (Великобританія), Собор Святого Віта (Чехія), Міланський собор, Собор Санта-Марія-дель-Фіоре (Італія), Севільський кафедральний собор (Іспанія).
? Уважно розгляньте ілюстрації. Знайдіть спільні та відмінні ознаки в готичних спорудах Західної Європи. Визначте головні ознаки готичних соборів. Розкажіть про почуття, які ви відчуваєте, коли бачите готичні храми.
ІЗ посиленням міст пов’язане і виникнення нових типів громадських будівель: ратуш, будинків
? Як готичний стиль виокремився в архітектурі України?
ремісничих цехів та гільдій, бірж, митниць, арсеналів, шкіл та лікарень. Але перш за все городяни захищали себе і своє майно від конкуруючих сусідів і нападів феодалів, будуючи довкола міста стіни та башти.
Використовувалися різні будівельні матеріали. Житлові і господарські будівлі, споруди світського і церковного характеру зазвичай зводилися з дерева. Але основним, найбільш характерним для готики матеріалом, став камінь. Кладка з каменю, як правило, особливо в інтер’єрах, покривалася штукатуркою.
Розквіт готики в Україні припадає на кінець XIV— початок XV ст. Серед культових споруд готичного стилю переважали католицькі костели. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Латинський кафедральний собор у Львові — пам’ятка архітектури національного значення. Яскравим зразком цього стилю є також костьол Різдва Божої Матері у Стриї (Львівська область). Храм звели у 20-ті роки XV ст., але в майбутньому він неодноразово перебудовувався і добудовувався, зокрема його високу вежу звели у 1640 роки.
Скульптура
У своїх творах скульптор повинен виражати стан душі.
Сократ, давньогрецький філософ Поміркуємо разом. Яке враження справляє на вас мистецтво скульптури? Свою думку обґрунтуйте. Чи є у вас улюблені твори цього виду мистецтва? Чи може скульптура спричиняти сильні почуття? Чому?
Після архітектури, основним видом образотворчого мистецтва в епоху готики була монументальна скульптура, яка грала особливу роль. Готичний скульптурний стиль бере свій початок у Франції. Першими роботами в цьому стилі вважаються статуї порталу базиліки в Сен-Дені та у Шартрському соборі. Потім готичний стиль поширився по всій Європі і був популярний аж до початку Нового часу, коли на зміну готиці прийшло мистецтво Відродження.
Готична скульптура гармонійно поєднувалася з архітектурою, але взаємовідносини скульптури та архітектури в готиці інші, ніж у романському мистецтві — вона більш вільна і самостійна. Скульптура панує в соборних порталах, поширюється по всьому фасаду, використовуючи кожен виступ, кожну архітектурну деталь.
З’являється тривимірна, різноманітна за формами пластика, портретна індивідуальність. Головну роль відіграє образ людини. У готичний період скульптори зосереджувалися більше на почуттях, шукали пояснення своєму існуванню, своїм бідам і радощам.
Головні ознаки, що характеризують готичну скульптуру: на зміну абстрактному приходить інтерес до явищ реального світу; і хоча релігійна тематика зберігає своє домінуюче значення, її образи змінюються, наділяються ознгаками глибокої людяності. Нарівні із зображенням сцен із життя святих, посилюється роль світських сюжетів. Як і в романських храмах, у готичних соборах значне місце займають зображення чудовиськ і фантастичних істот, так званих химер. Домінуючу роль грає кругла пластика, хоча також існує і рельєф.
Робота у групах
? Уважно розгляньте ілюстрації. У чому були схожі і чим відрізнялися скульптури романського і готичного періодів?
Для допитливих
У Франції головною зоною розміщення скульптури залишається, як і в романський період, перспективний портал, однак акцент переноситься на укоси, де розвивається тип статуї-колони. На фасадах соборів з’являються додаткові зони, прикрашені скульптурою. Поступово зростає самостійність фігур стосовно архітектурних деталей, з'являється прагнення до
відходу від романської умовності до передачі руху, природності
У Німеччині скульптура зосереджена, насамперед, в інтер’єрі: рельєфи, статуї у вівтарних частинах і нефах, розп'яття над вівтарями, а також портрети донаторів (церковні чи світські особи, що дарують гроші на споруду храму тощо). Скульптурі властива підкреслена характерність персонажів, передача емоцій, інтерес до конкретики зовнішності в портреті. В епоху пізньої готики з’являються так звані «Благочестиві образи» — окремо розташовані невеликі розфарбовані статуї Мадонни з немовлям, Оплакування, Трійці.
В Італії склалася самостійна готична школа пластики, яка все менше пов’язана з візантійським мистецтвом, і все більше шукає для себе зразки в античності. Вона стає більш незалежною від архітектурних рішень. Скульптури створюються більше для декору в приміщеннях і відкритих просторах (міські площі, парки). У період пізньої готики в складанні ансамблів головну роль відіграє статуя. Одними з видатних представників італійської готики в мистецтві скульптури та архітектури були Нікола Пізано та його син Джовані. Вони створили рельєфи кафедр Пізанського та Сієнського соборів. Ці роботи вважаються одними з кращих зразків італійської готики. Нікола Пізано увійшов в історію мистецтва як один з найбільш інноваційних представників світу мистецтва в Середні віки.
Живопис
Живопис — це мистецтво, за допомогою якого художник зображує пристрасть через риси обличчя і положення тіла і хвилює глядача своїм ставленням до сюжету, співчутливим та іронічним. Фредерік Стендаль, французький письменник. Поміркуємо разом. Ви познайомилися зі скульптурою періоду готики. Яких змін чекаєте в мистецтві живопису цього періоду?
Епоха готики — це час розквіту живопису не у формі стінного розпису (фрески), а, насамперед, у книжкової мініатюри, в розписах стулок вівтарів (мистецтво вітражу), час підйому декоративних мистецтв. Картинами для прикраси кімнат у готиці користувалися рідко.
Для ДОПИТЛИВИХ
У різних регіонах готичний живопис відрізняється різноманітністю стилів і сюжетів. Саме це не дозволяє визначити, що ж таке готичний живопис. Ранній готичний живопис більш реалістичний порівняно з творами романського і візантійського мистецтва. Художники були захоплені можливістю створити ілюзію реального простору. Багато творів вирізняються витонченістю й елегантністю. Серед інших особливостей раннього готичного стилю — інтерес до мальовничого оповідання і підвищена, нерідко пристрасна натхненність. Одним із способів поновлення бачення світу в живопису стало використання світла для створення ілюзії матеріальності.
Готичний живопис виник в Італії. В XIII ст. переважав візантійський стиль, який іменувався там «грецьким». Живопис вбирав готичні принципи набагато повільніше, ніж архітектура і скульптура. Готичний стиль у живопису зародився лише у кінці XIII в. в блискучих фресках Флоренції і Сієни.
В епоху готики художники почали звертатися до портретного жанру, зображень конкретних людей з характерними рисами.
На відміну від романських соборів, у готичних храмах із величезними вікнами майже не залишалося місця для фрескового живопису. Тому розписи зазвичай замінялися вітражами. У порівнянні з романськими, в готичних вітражах спостерігався значно глибший і конденсований колір. У середині XII ст. для готичних вітражів стали використовуватися фігурні рами складної форми, широка кольорова палітра і нові сюжети, в яких об’єднувалися релігійні та світські теми. Свідомістю людей у Середньовіччі світло сприймалося як уособлення божества. Блискучі картини з кольорового скла здавалися приголомшливими і нестримно привабливими ілюстраціями Слова Божого. Священики приписували вітражам здатність просвітлювати душу людини й утримувати її від зла. До XV ст. вітражі перетворилися в живопис по прозорому склу з мінімумом фігурних рам.
Мистецтво книжкової мініатюри стало одним із найбільших досягнень готики. Якщо перші рукописи створювалися в монастирях, то тепер ними стали займатися світські майстри. В творіннях художників книжкової мініатюри, як і у творіннях майстрів вітражу, сміливо об’єднуються релігійні та світські сюжети. Вперше живописці готики дуже точно і вміло передають перспективу, зображуючи замки і природні ландшафти на далеких планах. Широко поширюються ілюміновані рукописи світського змісту: лицарський роман, хроніки, історичні твори тощо.
Серед найбільш видатни; досягнень готичної книжко вої мініатюри виділяютьс: псалтир королеви Інгеборг псалтир Людовика Святого Чудовим пам’ятником ні мецької мініатюри почата;
XIV ст. і прикладої світського стилю є «Рукопил Манессе» (збірник найвідо міших пісень німецьки; мінезінгерів), прикрашенні сценами полювання та ли царських турнірів, портре тами співаків, гербами Найбільш прославленою па м’яткою французької мініа тюри був «Розкішний Часо слов герцога Беррійського: братів Лимбургів.
Музичне мистецтво. Театр
Музика своєю мелодією доводить нас до самого краю вічності і дає нам можливість протягом декількох хвилин осягнути її велич. Томас Карлейль, британський письменник, філософ Поміркуємо разом. Які відчуття викликає у вас музика?
Яку саме музику ви полюбляєте? Поясніть, чому?
У період готичного Середньовіччя музичне мистецтво Європи зберегло як релігійну, так і світську спрямованість. Існувало принаймні чотири музичних течії: мандрівні співаки і виконавці на музичних інструментах, які писали музику і складали пісні, поєднуючи їх з народною музикою; дворяни-трубадури у Франції; мінезингери — поети-музиканти в Німеччині XII—XIII ст.; монастирські школи духовної музики, в яких зміцнилася значущість багатоголосся. На рубежі XVI—XVII ст. найбільші собори вже у своєму розпорядженні мали власні інструментальні капели.
Інструментальна музика, порівняно з вокальною, вважалася більш низькою. Як не цілком божественну її намагалися не використовувати в церкві. Та й любовне почуття воліли висловлювати все ж за допомогою слів. Тільки танцювальна музика залишалася суто інструментальною.
Для допитливих
Гідним нащадком трубадурів був французький композитор Г. де Машо, який широко використовував музичні інструменти для супроводу багатоголосого співу. Саме він створив світські музичні жанри. Композитор був також автором першої меси — багатоголосого релігійного музичного твору, обов’язкової частини католицького богослужіння.
Серед музичних інструментів найбільш благородними вважалися мідні духові інструменти — різні труби і роги. Найбільш простонародними були струнні інструменти (ребаб, фідель) — попередники сучасної скрипки.
У Середні віки театральні вистави мали релігійний характер і відбувалися в церквах. Глядачі найбільше полюбляли містерію — вид релігійного театру, який набув розквіту в XIV—XV ст. Містерії були частиною міських пасхальних та різдвяних свят і зазвичай проходили на центральній площі міста. Євангельські сюжети часто були основою театральних вистав. Тексти завжди затверджувались церквою або світською владою.
? Уважно розгляньте зображення вистави. Що відбувається, на вашу думку, у середньовічному місті? Яку специфіку мали вистави того часу?
Одночасно з містеріями з’явилася мораліте — вистава, в якій обов’язково повинна бути мораль, тобто повчальність. Персонажі таких вистав ототожнювали поняття та явища: Добро, Зло, Дурість, Розум, Віру. Потім з’явились мандрівні трупи акторів та фокусників, які у тимчасових спорудах розігрували вистави під час ярмарків, карнавалів, травневих ігор. Саме тоді з 'явився і пересувний театр ляльок.
Слухаємо музику (на вибір учителя)
Орієнтовний матеріал для сприймання'.
Гийом де Машо «Guillaume de Machaut — Messe de Notre Dame»
? Які характерні риси властиві готичним видам мистецтва?
Як вони «віддзеркалилися» у театральному мистецтві?
Таким чином, готичний стиль став результатом багатовікової еволюції середньовічного мистецтва, його вищою стадією і одночасно першим в історії загальноєвропейським, інтернаціональним художнім стилем. Основою готичного стилю була архітектура, яка характеризувалася спрямованими вгору стрілчастими арками, кольоровими вітражами. Елементи готичного мистецтва часто можна зустріти в сучасному оформленні інтер’єрів, зокрема, в настінного розпису, рідше в станкового живопису.
У період готичного Середньовіччя паралельно співіснували принаймні чотири музичних напрямку в Європі. По-перше, це творчість бродячих співаків і виконавців на музичних інструментах, які переносили з замку в замок, з міста в місто різні музичні нововведення. По-друге, це справжній розквіт поетичної та вокальної лірики у творчості дворян-трубадурів. По-третє, це діяльність цехів музикантів-мінезингерів. І по-четверте, сильно активізувалася діяльність монастирських шкіл духовної музики.
З кінця минулого століття існує готична субкультура, яскраво проявилася в музиці, поезії, дизайні одягу.
У XIV—XV ст. феодальне суспільство досягло найвищого розвитку. Відбувався швидкий підйом економіки міст, посилилася боротьба за звільнення філософської думки від догматів церкви, з’явилися нові течії. Небувалого розквіту досягло мистецтво. Почався новий період в історії культури Західної Європи, заснований на ідеалах гуманізму й античності — епоха Відродження, яка проіснувала до початку XVII ст.
Запитання та завдання для самоконтролю та самоперевірки
Дайте відповіді на запитання за матеріалом підручника
І. Оберіть одну правильну відповідь:
1. Походження якого терміна пов’язане з назвою варварського племені, що зруйнувало Рим?
а) романіка;
б) готи;
в) вікінги.
2. Чи вірним є твердження, що поняття Середні століття увійшло в історію в епоху античності?
а) вірно;
б) не вірно;
в) не знаю.
3. Набір уставлених у віконний отвір стекол, що становить орнаментальний візерунок або зображення, — це ...
а) мозаїка;
б) орнамент;
в) вітраж.
II. Дайте короткі відповіді на запитання:
1. Перерахуйте характерні ознаки, що притаманні архітектурі готики.
2. Назвіть особливості скульптури готичного періоду.
3. Чому саме мистецтво вітражу мало такий успіх в період готики?
Як створити вітраж 👇
https://www.youtube.com/watch?v=6NsmgnCOjCo
!!! Опрацювати матеріал, створити вітраж
Готика — це прагнення вгору, містика, легкість, експресивність, симфонія світла, каменю й скла. Готика — це особливий світогляд, особливе світосприйняття, вінець середньовіччя, це неповторна епоха в історії людства.
Ніна Іванцова, історик Поміркуємо разом. Як суспільні ідеали відображаються на зовнішньому образі епохи?
На рубежі XII—ХНІ ст. відбулися кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства. Початок формування централізованих держав, розвиток, зростання і зміцнення міст, зростання торгівлі, остаточне становлення лицарства, формування цехових спілок ремісників, розвиток суспільної свідомості та інші особливості зіграли ключову роль у формуванні нової культури — готики, яка прийшла на зміну романському стилю, поступово витісняючи його.
Поява нового стилю у мистецтві — це результат політичних, соціальних та релігійних змін у країнах Західної Європи. Це єдиний стиль, який створив абсолютно своєрідну систему форм і нове розуміння організації простору та об’ємної композиції. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою.
Готика (готичний стиль) (італ. — незвичний, варварський) — художній стиль, що з'явився завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва. Він зародився в середині XII ст. на півночі Франції. У XIII ст. поширився на території сучасних Німеччини, Австрії, Чехії, Іспанії, Англії. В Італії та країнах Східної Європи готика з'явилася пізніше і проіснувала там до XVI ст. включно. Термін «готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва.
Між романським і готичним стилями важко провести хронологічний кордон. ХП ст. — розквіт романського стилю, разом з тим із 1130 р. всередині його з’являються нові форми. Готичний стиль у Західній Європі досяг вершин у XIII ст., згасання припадає на кінець XV— початок XVI ст. Основними ознаками готики стало унікальне з’єднання християнського світогляду, традицій античної культури, архітектури Риму, латинської писемності, книжкової мініатюри тощо.
Архітектура
Основа архітектури — не бетон і сталь і її елементи, з яких складається ґрунт. Її основа — диво.
Даніель Лібескінд, американський архітектор Поміркуємо разом. Що сприяє появі нових стилів у мистецтві?
Готика пов’язана в цілому з розвитком міст і починається зі змін в архітектурі, в основному в архітектурі культових споруд і лише потім поширюється на скульптуру і живопис. Зростання міст вимагало будівництва нових храмів. У містах, які були обмежені оборонними стінами, дуже високо цінувалися ділянки землі. Це й призвело до того, що храми «зростали догори». Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Нова архітектура соборів здійснювала сильний емоційний вплив на віруючих. Складалося враження, що кам’яна громада собору немовби стрімко підіймається вгору всупереч законам тяжіння. Вертикаль собору символізує спрямованість середньовічної людини у позаземний світ, піднесення її думок і почуттів, перемогу духа над плоттю.
Отже, характерними ознаками готики е вертикальність композиції, арки із загостреним верхом, вузькі й високі вежі та колони, розкішно прикрашений фасад із різьбленими деталями і барвисті стрілчасті вікна, складна каркасна система опор і ребристе склепіння. Перевага використання ребер полягає в тому, що звід може бути більшим, унаслідок чого зменшується навантаження. Інтер’єр соборів ставав високим і світлим. Ще одна з найбільш пізнаваних особливостей стилю готики — кольорові вітражі у вигляді стрілчастих арок — величезні вікна, для яких стіни служать лише легким каркасом.
Каркасна система готичної архітектури — сукупність конструктивних будівельних прийомів, яка дозволила змінити розподіл навантаження в будівлі і помітно полегшити його стіни та перекриття. Завдяки цьому винаходу архітектори середньовіччя змогли значно збільшити площу і висоту споруд.
Порівняймо характерні ознаки двох стилів:
Романський стиль | Готичний стиль |
Навантаження несуть стіни по всій довжині собору | Навантаження несуть елементи каркасної конструкції, рівномірно розподілені по периметру будівлі |
Колони не мають особливого значення | Колони — головні несучі елементи будівлі |
Товсті масивні стіни, товщиною в кілька метрів, несуть навантаження | Тонкі стіни, зведені між колонами, є несучими перегородками |
Усі приміщення розмежовані між собою масивними стінами і колонами | Приміщення візуально об'єднані в одне ціле завдяки тонкості опорних колон |
Невеликі об'єми будівлі | Собор може мати колосальний розмір |
Стелі не дуже високі | Склепіння дуже високі |
Вікна малі й вузькі | Величезні віконні отвори, які заповнюються яскравими різнокольоровими вітражами |
Історична довідка
У Франції готика досягла свого найбільшого розвитку в першій половині XIII ст. Тут кам'яні готичні собори
придбали свою класичну
форму. Як правило, це 3-5-нефні базиліки з поперечним нефом. Центр ярусів завжди заповнений великим круглим вікном — так званою
трояндою. Статуї на консолях перед колонами порталів,
рельєфи на капітелях колон утворюють цілісну сюжетну
систему, в яку входять
персонажі й епізоди зі Святого
Письма.
У Німеччині розквіт готики припав на середину XIII ст.
Готичні споруди в цій країні мають особливості:
архітектори не розробляли і не прикрашали західний фасад, як у Франції; веж часто було не дві, а одна висока; вхід до собору з бічного фасаду; сама архітектура зберігає суворий, геометричний, характер.
В Італії готичний стиль панував недовго, бо вважався «варварським стилем» і швидко поступився місцем Ренесансу. Оскільки він прийшов сюди з Німеччини, то і досі в Італії називається німецьким стилем.
У Великобританії передумови для появи готики виникли раніше, ніж на континенті. Англійські собори, здебільшого монастирські, в основному представляли собою невисокі, витягнуті в довжину будівлі з прямокутними завершеннями
(хорами) і вежею. Сувора геометрична простота обсягів неначе компенсувалася
багатством і складністю візерунків на фасаді та зведеннях.
Найбільш відомі пам’ятники готичного стилю: Собор Паризької Богоматері (Франція), Кельнський і Страсбурзький собори (Німеччина), Собор Вестмінстерського абатства, собори у Солсбері та Лінкольні (Англія), Кафедральний собор Апостола Петра в Ексетері (Великобританія), Собор Святого Віта (Чехія), Міланський собор, Собор Санта-Марія-дель-Фіоре (Італія), Севільський кафедральний собор (Іспанія).
? Уважно розгляньте ілюстрації. Знайдіть спільні та відмінні ознаки в готичних спорудах Західної Європи. Визначте головні ознаки готичних соборів. Розкажіть про почуття, які ви відчуваєте, коли бачите готичні храми.
ІЗ посиленням міст пов’язане і виникнення нових типів громадських будівель: ратуш, будинків
? Як готичний стиль виокремився в архітектурі України?
ремісничих цехів та гільдій, бірж, митниць, арсеналів, шкіл та лікарень. Але перш за все городяни захищали себе і своє майно від конкуруючих сусідів і нападів феодалів, будуючи довкола міста стіни та башти.
Використовувалися різні будівельні матеріали. Житлові і господарські будівлі, споруди світського і церковного характеру зазвичай зводилися з дерева. Але основним, найбільш характерним для готики матеріалом, став камінь. Кладка з каменю, як правило, особливо в інтер’єрах, покривалася штукатуркою.
Розквіт готики в Україні припадає на кінець XIV— початок XV ст. Серед культових споруд готичного стилю переважали католицькі костели. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Латинський кафедральний собор у Львові — пам’ятка архітектури національного значення. Яскравим зразком цього стилю є також костьол Різдва Божої Матері у Стриї (Львівська область). Храм звели у 20-ті роки XV ст., але в майбутньому він неодноразово перебудовувався і добудовувався, зокрема його високу вежу звели у 1640 роки.
Скульптура
У своїх творах скульптор повинен виражати стан душі.
Сократ, давньогрецький філософ Поміркуємо разом. Яке враження справляє на вас мистецтво скульптури? Свою думку обґрунтуйте. Чи є у вас улюблені твори цього виду мистецтва? Чи може скульптура спричиняти сильні почуття? Чому?
Після архітектури, основним видом образотворчого мистецтва в епоху готики була монументальна скульптура, яка грала особливу роль. Готичний скульптурний стиль бере свій початок у Франції. Першими роботами в цьому стилі вважаються статуї порталу базиліки в Сен-Дені та у Шартрському соборі. Потім готичний стиль поширився по всій Європі і був популярний аж до початку Нового часу, коли на зміну готиці прийшло мистецтво Відродження.
Готична скульптура гармонійно поєднувалася з архітектурою, але взаємовідносини скульптури та архітектури в готиці інші, ніж у романському мистецтві — вона більш вільна і самостійна. Скульптура панує в соборних порталах, поширюється по всьому фасаду, використовуючи кожен виступ, кожну архітектурну деталь.
З’являється тривимірна, різноманітна за формами пластика, портретна індивідуальність. Головну роль відіграє образ людини. У готичний період скульптори зосереджувалися більше на почуттях, шукали пояснення своєму існуванню, своїм бідам і радощам.
Головні ознаки, що характеризують готичну скульптуру: на зміну абстрактному приходить інтерес до явищ реального світу; і хоча релігійна тематика зберігає своє домінуюче значення, її образи змінюються, наділяються ознгаками глибокої людяності. Нарівні із зображенням сцен із життя святих, посилюється роль світських сюжетів. Як і в романських храмах, у готичних соборах значне місце займають зображення чудовиськ і фантастичних істот, так званих химер. Домінуючу роль грає кругла пластика, хоча також існує і рельєф.
Робота у групах
? Уважно розгляньте ілюстрації. У чому були схожі і чим відрізнялися скульптури романського і готичного періодів?
Для допитливих
У Франції головною зоною розміщення скульптури залишається, як і в романський період, перспективний портал, однак акцент переноситься на укоси, де розвивається тип статуї-колони. На фасадах соборів з’являються додаткові зони, прикрашені скульптурою. Поступово зростає самостійність фігур стосовно архітектурних деталей, з'являється прагнення до
відходу від романської умовності до передачі руху, природності
У Німеччині скульптура зосереджена, насамперед, в інтер’єрі: рельєфи, статуї у вівтарних частинах і нефах, розп'яття над вівтарями, а також портрети донаторів (церковні чи світські особи, що дарують гроші на споруду храму тощо). Скульптурі властива підкреслена характерність персонажів, передача емоцій, інтерес до конкретики зовнішності в портреті. В епоху пізньої готики з’являються так звані «Благочестиві образи» — окремо розташовані невеликі розфарбовані статуї Мадонни з немовлям, Оплакування, Трійці.
В Італії склалася самостійна готична школа пластики, яка все менше пов’язана з візантійським мистецтвом, і все більше шукає для себе зразки в античності. Вона стає більш незалежною від архітектурних рішень. Скульптури створюються більше для декору в приміщеннях і відкритих просторах (міські площі, парки). У період пізньої готики в складанні ансамблів головну роль відіграє статуя. Одними з видатних представників італійської готики в мистецтві скульптури та архітектури були Нікола Пізано та його син Джовані. Вони створили рельєфи кафедр Пізанського та Сієнського соборів. Ці роботи вважаються одними з кращих зразків італійської готики. Нікола Пізано увійшов в історію мистецтва як один з найбільш інноваційних представників світу мистецтва в Середні віки.
Живопис
Живопис — це мистецтво, за допомогою якого художник зображує пристрасть через риси обличчя і положення тіла і хвилює глядача своїм ставленням до сюжету, співчутливим та іронічним. Фредерік Стендаль, французький письменник. Поміркуємо разом. Ви познайомилися зі скульптурою періоду готики. Яких змін чекаєте в мистецтві живопису цього періоду?
Епоха готики — це час розквіту живопису не у формі стінного розпису (фрески), а, насамперед, у книжкової мініатюри, в розписах стулок вівтарів (мистецтво вітражу), час підйому декоративних мистецтв. Картинами для прикраси кімнат у готиці користувалися рідко.
Для ДОПИТЛИВИХ
У різних регіонах готичний живопис відрізняється різноманітністю стилів і сюжетів. Саме це не дозволяє визначити, що ж таке готичний живопис. Ранній готичний живопис більш реалістичний порівняно з творами романського і візантійського мистецтва. Художники були захоплені можливістю створити ілюзію реального простору. Багато творів вирізняються витонченістю й елегантністю. Серед інших особливостей раннього готичного стилю — інтерес до мальовничого оповідання і підвищена, нерідко пристрасна натхненність. Одним із способів поновлення бачення світу в живопису стало використання світла для створення ілюзії матеріальності.
Готичний живопис виник в Італії. В XIII ст. переважав візантійський стиль, який іменувався там «грецьким». Живопис вбирав готичні принципи набагато повільніше, ніж архітектура і скульптура. Готичний стиль у живопису зародився лише у кінці XIII в. в блискучих фресках Флоренції і Сієни.
В епоху готики художники почали звертатися до портретного жанру, зображень конкретних людей з характерними рисами.
На відміну від романських соборів, у готичних храмах із величезними вікнами майже не залишалося місця для фрескового живопису. Тому розписи зазвичай замінялися вітражами. У порівнянні з романськими, в готичних вітражах спостерігався значно глибший і конденсований колір. У середині XII ст. для готичних вітражів стали використовуватися фігурні рами складної форми, широка кольорова палітра і нові сюжети, в яких об’єднувалися релігійні та світські теми. Свідомістю людей у Середньовіччі світло сприймалося як уособлення божества. Блискучі картини з кольорового скла здавалися приголомшливими і нестримно привабливими ілюстраціями Слова Божого. Священики приписували вітражам здатність просвітлювати душу людини й утримувати її від зла. До XV ст. вітражі перетворилися в живопис по прозорому склу з мінімумом фігурних рам.
Мистецтво книжкової мініатюри стало одним із найбільших досягнень готики. Якщо перші рукописи створювалися в монастирях, то тепер ними стали займатися світські майстри. В творіннях художників книжкової мініатюри, як і у творіннях майстрів вітражу, сміливо об’єднуються релігійні та світські сюжети. Вперше живописці готики дуже точно і вміло передають перспективу, зображуючи замки і природні ландшафти на далеких планах. Широко поширюються ілюміновані рукописи світського змісту: лицарський роман, хроніки, історичні твори тощо.
Серед найбільш видатни; досягнень готичної книжко вої мініатюри виділяютьс: псалтир королеви Інгеборг псалтир Людовика Святого Чудовим пам’ятником ні мецької мініатюри почата;
XIV ст. і прикладої світського стилю є «Рукопил Манессе» (збірник найвідо міших пісень німецьки; мінезінгерів), прикрашенні сценами полювання та ли царських турнірів, портре тами співаків, гербами Найбільш прославленою па м’яткою французької мініа тюри був «Розкішний Часо слов герцога Беррійського: братів Лимбургів.
Музичне мистецтво. Театр
Музика своєю мелодією доводить нас до самого краю вічності і дає нам можливість протягом декількох хвилин осягнути її велич. Томас Карлейль, британський письменник, філософ Поміркуємо разом. Які відчуття викликає у вас музика?
Яку саме музику ви полюбляєте? Поясніть, чому?
У період готичного Середньовіччя музичне мистецтво Європи зберегло як релігійну, так і світську спрямованість. Існувало принаймні чотири музичних течії: мандрівні співаки і виконавці на музичних інструментах, які писали музику і складали пісні, поєднуючи їх з народною музикою; дворяни-трубадури у Франції; мінезингери — поети-музиканти в Німеччині XII—XIII ст.; монастирські школи духовної музики, в яких зміцнилася значущість багатоголосся. На рубежі XVI—XVII ст. найбільші собори вже у своєму розпорядженні мали власні інструментальні капели.
Інструментальна музика, порівняно з вокальною, вважалася більш низькою. Як не цілком божественну її намагалися не використовувати в церкві. Та й любовне почуття воліли висловлювати все ж за допомогою слів. Тільки танцювальна музика залишалася суто інструментальною.
Для допитливих
Гідним нащадком трубадурів був французький композитор Г. де Машо, який широко використовував музичні інструменти для супроводу багатоголосого співу. Саме він створив світські музичні жанри. Композитор був також автором першої меси — багатоголосого релігійного музичного твору, обов’язкової частини католицького богослужіння.
Серед музичних інструментів найбільш благородними вважалися мідні духові інструменти — різні труби і роги. Найбільш простонародними були струнні інструменти (ребаб, фідель) — попередники сучасної скрипки.
У Середні віки театральні вистави мали релігійний характер і відбувалися в церквах. Глядачі найбільше полюбляли містерію — вид релігійного театру, який набув розквіту в XIV—XV ст. Містерії були частиною міських пасхальних та різдвяних свят і зазвичай проходили на центральній площі міста. Євангельські сюжети часто були основою театральних вистав. Тексти завжди затверджувались церквою або світською владою.
? Уважно розгляньте зображення вистави. Що відбувається, на вашу думку, у середньовічному місті? Яку специфіку мали вистави того часу?
Одночасно з містеріями з’явилася мораліте — вистава, в якій обов’язково повинна бути мораль, тобто повчальність. Персонажі таких вистав ототожнювали поняття та явища: Добро, Зло, Дурість, Розум, Віру. Потім з’явились мандрівні трупи акторів та фокусників, які у тимчасових спорудах розігрували вистави під час ярмарків, карнавалів, травневих ігор. Саме тоді з 'явився і пересувний театр ляльок.
Слухаємо музику (на вибір учителя)
Орієнтовний матеріал для сприймання'.
Гийом де Машо «Guillaume de Machaut — Messe de Notre Dame»
? Які характерні риси властиві готичним видам мистецтва?
Як вони «віддзеркалилися» у театральному мистецтві?
Таким чином, готичний стиль став результатом багатовікової еволюції середньовічного мистецтва, його вищою стадією і одночасно першим в історії загальноєвропейським, інтернаціональним художнім стилем. Основою готичного стилю була архітектура, яка характеризувалася спрямованими вгору стрілчастими арками, кольоровими вітражами. Елементи готичного мистецтва часто можна зустріти в сучасному оформленні інтер’єрів, зокрема, в настінного розпису, рідше в станкового живопису.
У період готичного Середньовіччя паралельно співіснували принаймні чотири музичних напрямку в Європі. По-перше, це творчість бродячих співаків і виконавців на музичних інструментах, які переносили з замку в замок, з міста в місто різні музичні нововведення. По-друге, це справжній розквіт поетичної та вокальної лірики у творчості дворян-трубадурів. По-третє, це діяльність цехів музикантів-мінезингерів. І по-четверте, сильно активізувалася діяльність монастирських шкіл духовної музики.
З кінця минулого століття існує готична субкультура, яскраво проявилася в музиці, поезії, дизайні одягу.
У XIV—XV ст. феодальне суспільство досягло найвищого розвитку. Відбувався швидкий підйом економіки міст, посилилася боротьба за звільнення філософської думки від догматів церкви, з’явилися нові течії. Небувалого розквіту досягло мистецтво. Почався новий період в історії культури Західної Європи, заснований на ідеалах гуманізму й античності — епоха Відродження, яка проіснувала до початку XVII ст.
Запитання та завдання для самоконтролю та самоперевірки
Дайте відповіді на запитання за матеріалом підручника
І. Оберіть одну правильну відповідь:
1. Походження якого терміна пов’язане з назвою варварського племені, що зруйнувало Рим?
а) романіка;
б) готи;
в) вікінги.
2. Чи вірним є твердження, що поняття Середні століття увійшло в історію в епоху античності?
а) вірно;
б) не вірно;
в) не знаю.
3. Набір уставлених у віконний отвір стекол, що становить орнаментальний візерунок або зображення, — це ...
а) мозаїка;
б) орнамент;
в) вітраж.
II. Дайте короткі відповіді на запитання:
1. Перерахуйте характерні ознаки, що притаманні архітектурі готики.
2. Назвіть особливості скульптури готичного періоду.
3. Чому саме мистецтво вітражу мало такий успіх в період готики?
Як створити вітраж 👇
https://www.youtube.com/watch?v=6NsmgnCOjCo
!!! Опрацювати матеріал, створити вітраж
17.11.2021
Середньовічна західноєвропейська культура
Романський стиль
Це був стиль середньовічного мистецтва, створеного новою феодальною цивілізацією, мистецтва, яке було і продовженням, і антитезою античного мистецтва.
Ніна Іванцова, історик Поміркуємо разом. Чому виникла історична необхідність у зміні підходів до будівництва основних архітектурних споруд?
Європейське Середньовіччя сформувало два нових художніх стиля — романський (X—XI ст.) і готичний (ХП—XV ст.). Романський стиль склався в епоху феодальної роздробленості і відповідав образу життя західноєвропейського суспільства того часу. Його поява була пов’язана з монументальним будівництвом, що почалося в Західній Європі в пору розквіту освіти і розквіту феодальних держав, пожвавлення господарської діяльності. Найбільшого поширення романський стиль набув у Франції та Німеччині. Незважаючи на певні національні відмінності, цей стиль став дійсно загальноєвропейським.
Романський стиль — художній стиль європейського середньовіччя, для якого характерні чіткість форм, сувора мужня краса, войовничий дух та постійна потреба у самозахисті, значимість і урочиста міць. Цей стиль панував на великій території сучасної Західної Європи та частини Східної Європи від Англії та Іспанії до Угорщини та Польщі. Термін спочатку застосовувався лише до архітектури, а пізніше — до живопису, скульптури та інших видів мистецтва.
Архітектура
Найбільшої похвали заслуговує той архітектор, який вміє поєднати в споруді красу зі зручністю для життя.
Лоренцо Берніні, італійський архітектор і скульптор Поміркуємо разом. Як архітектурні споруди Середньовіччя відобразили історичний характер епохи?
Романський стиль зберіг деякі характерні ознаки римського архітектурного стилю, насамперед, круглоголові арки, а також циліндричні склепіння, апсиди і прикраси. Романське мистецтво перебувало і під вагомим впливом візантійського мистецтва. Вся культура романського періоду мала релігійне забарвлення. Основу середньовічної картини світу становили образи і тлумачення Біблії. Однак, історія культури середньовіччя є історію боротьби церкви і держави. Всі шари суспільства визнавали духовне керівництво церкви, але кожен з них розвивав і свою особливу культуру, в якій відображав свої настрої та ідеали.
Функціональне призначення романської архітектури — оборона. Девіз романського стилю: «Мій дім — моя фортеця» повністю визначав архітектурні особливості як світських, так і культових споруд. Основними типами будівель романського стилю були лицарський замок, монастирський ансамбль і храм. Основним будівельним матеріалом романського зодчества був камінь.
Храми (культові споруди), що виконані в цьому стилі, суворі та прості, позбавлені прикрас, мали форму латинського хреста. Культові споруди повинні були вселити віруючій людині думку про її безсилля перед Богом. У них нічого не мало відволікати від старанної молитви.
Однак гострі кути, скромне зовнішнє оформлення, величні й масивні стіни, вузькі невеликі вікна, могутні вежі, великі поглиблені портали (характерні риси архітектурних споруд цього стилю) несли на собі й оборонну функцію, дозволяючи мирному населенню сховатися в монастирі під час феодальних чвар і воєн.
Для зовнішнього вигляду романських храмів характерні масивність і геометричність архітектурних форм (паралелепіпед, циліндр, напівциліндр, конус, піраміда). Саме в цей період стали широко використовуватися вітражі. Ще одна важлива характерна риса романського стилю — кам 'яне склепіння.
Найвідоміші архітектурні пам’ятники романського стилю — церква Нотр-Дам-ля-Гранд у Пуатьє і Пріорат Серрабони у Франції, Пизанський собор в Італії, церкви Сан-Фелікс і Валь-де-Бой в Іспанії, Шпеєрський собор в Німеччині (був одним з найбільших будівель світу).
Для допитливих
У відповідності з ідеологією християнства романський храм ділився на три частини: притвор, кораблі або нефи і вівтар. При цьому символічно ці частини уподібнювалися людському, ангельському і божественному світам; або тілу, душі і духу Східна (вівтарна) частина храму символізувала рай і була присвячена Христу; західна — пекло і була присвячена сценам
Страшного Суду; північна — уособлювала смерть, морок, зло; а південна — присвячувалася Новому Заповіту. Прохід віруючого від західного порталу (входу в храм) до вівтаря символізував шлях його душі з мороку і пекла до світла і раю.
Крім культової архітектури активно розвивалася і сві тська архітектура, наприклад, феодальний замок. У містах, що стихійно виникали, архітектура лише зароджувалася, житлові будинки були глиняними або
дерев’яними.
Для допитливих
Житло феодала було одночасно й фортецею, яка захищала його володіння. В замку під час ворожого нападу рятувалися жителі навколишніх сіл, кріпосні цього феодала. Зазвичай замок розташовувався на піднесеному місці, зручному для спостереження й оборони.
Робота у групах
? Які, на вашу думку, емоції хотіли викликати архітектори у мешканців, створюючи храми і замки?
Які споруди середньовічних майстрів вам сподобалися найбільше? Які емоції викликають у вас ці споруди?
Споруди романського мистецтва наявні по всій Західній Європі. Найяскравіший приклад архітектури романського стилю — замок Марксбург і замок Єльц у Німеччині. Прикладом англійського романського стилю є замок Тауер у Лондоні.
Українська середньовічна культура розвивалася в творчому спілкуванні з культурою інших країн. Ознаки цього стильового напрямку проявилися в архітектурі церкви на честь Богородиці Пирогощі у Києві (1131— 1135 рр.). Характерним пам’ятником цього стилю є і Кирилівська церква у Києві (близько 1150 р.).
Робота у парах
? Як вплинула архітектура Середньовіччя на розвиток зодчества в Україні? За допомогою ілюстрацій у підручнику, визначте основні риси романського стилю в давньоруській архітектурі.
Скульптура
Важливо не те, що ти робиш із каменем, а те, що камінь робить з тобою. ГенріДевід Торо, американський письменник Поміркуємо разом. Які емоції викликає у вас цей вид мистецтва? Що найбільше вразило вас у античних і візантійських скульптурах?
Наприкінці X—XII ст. здебільшого розвивалася монументальна скульптура, що передавала хвилювання, сум’яття образів, трагічність почуттів, відчуженість від усього земного. Митці вважали, що скульптура, як вид мистецтва, нерозривно пов’язана з архітектурою, і що за межами храму немає скульптури. Вони прагнули нагадати віруючим про Бога, відобразити в камені складний устрій всесвіту, його божественну суть. Скульптурне оздоблення наповнювалося великою кількістю фантастичних істот, страшних монстрів, чудовиськами і вирізнялося експресією. Сюжети романської скульптури пов’язані з торжеством Ісуса Христа, сповнені патетики і пафосу. Як правило, романські скульптури не пропорційні: фігури витягнуті в довжину, голови збільшені, тіла схематичні. Орнамент і декор колон часто розфарбовували в яскраві кольори.
Скульптури використовувалися в основному в зовнішньому оформленні храмів — у вигляді рельєфів. Ними прикрашали тимпани (напівкруглі простори склепінь над входами), а також капітелі колон і декоративні обрамлення стін. Особлива увага приділялася скульптурному оздобленні західного фасаду і входу в храм. Над головним перспективним порталом зазвичай розміщувався тимпан із рельєфом, що зображував сцену Страшного Суду. Фігури в середині тимпана повинні бути крупніше кутових. Під фризами вони набували приземкуваті пропорції, на несучих стовпах і колонах — подовжені.
Найбільшого розвитку скульптура набула у Франції та Німеччині. Для Франції характерна ознака пов’язана з оформленням стін монументальною скульптурою з каменю. У Німеччині велика і дрібна пластика з бронзи і дерева була зосереджена всередині храму.
7 Визначте характерні особливості скульптури романського періоду. Свою думку обґрунтуйте.
Живопис
Мистецтво не може відволіктися від прагнень свого часу.
Ромен Роллан, французький письменник Поміркуємо разом. Поясніть, як ви розумієте вислів Ромена Роллана. Наведіть приклади.
У романський період продовжує розвиватися живопис (здебільшого як монументально-декоративний), мозаїка і книжкова мініатюра. їх сюжети були майже повністю підпорядковані релігійній тематиці. Характерні ознаки стилю у живопису. панування лінії, відсутність перспективи та об’єму, спотворені пропорції, площинність, відсутність світлотіньового моделювання. Часто істотну роль грали геометричні візерунки або складені з мотивів флори і фауни.
Монументально-декоративний живопис насамперед використовувався в культових спорудах, стіни яких прикрашали фрески стриманого колориту: сцени з біблійними сюжетами і з життя святих. Фігури композицій знаходяться в просторі, позбавленому глибини; стилізовані й плоскі, немає відчуття відстані між ними. Портретного живопису в той час взагалі ще не існувало.
Широко використовувалася в архітектурному оформленні храмів і монастирів мозаїка. У романський період виняткову роль відігравало мистецтво орнаменту з надзвичайним багатством мотивів — стилізовані квіти, фантастичні рослини, звивисті стебла з виноградними лозами, птахи, тварини. Значне місце займали образи чудовиськ. У мозаїці найчастіше використовувалися такі мотиви орнаменту, як знаки зодіаку, квадрат, шашковий візерунок, прямокутник, ромб, «хвіст ластфвки», коло.
Не менш цікавими є середньовічні вітражі,
традиційна технологія виготовлення яких сформувалася
остаточно в кін. XI ст. — напоч. XII ст. Саме в той час змінювалися канони архітектури, а разом з ними змінювалася і манера виконання вітражів. З одного боку, зображувані фігури стали більш живими і рухливими, з іншого — загальна композиція характеризувалася статичністю і симетрією. Типовий ансамбль складався з трьох вікон, що символізують Святу Трійцю. Техніку вітражів збагатили важливі нововведення — дерев’яні рами, в яких монтувалося скло, замінилися свинцевою арматурою, яка допускала більшу різноманітність контурів і розмірів малюнка. Основними кольорами були синій і червоний. Проте використовували й інші кольори: зелений, пурпурний, жовтий.
У мініатюрах романського періоду, якими ілюстрували книги Євангелія і Біблії, використовували яскраві, насичені, густі кольори.
Робота у групах
? За допомогою ілюстрацій у підручнику порівняйте твори живопису, мозаїки та мініатюри різних стилів: візантійського та романського. Що в них спільного і чим вони відрізняються? Які емоції вони у вас викликають?
Музичне мистецтво. Театр
Музика об'єднує моральну, емоційну та естетичну сфери людини. Музика — це мова почуттів.
Василь Сухомлинський, педагог, публіцист, письменник, поет
Поміркуємо разом. Чи згодні ви з висловом видатного українського педагога? Свою думку аргументуйте.
Характерною ознакою музики в епоху романського стилю був так званий григоріанський хорал, що склався у Західній Європі ще в VIII—IX століттях.
Для допитливих
Григоріанський хорал
Григоріанський спів, або григоріанський хорал —
традиційний спів католицької церкви, канонізований папою Григорієм І Великим у 590—604 роках, якому середньовічна традиція приписувала авторство більшості піснеспівів римської літургії. Григоріанський спів є одноголосним, хоча в ході історичного розвитку він став основою для багатоголосої церковної музики. Виконувався латинською мовою. Проте окремі пісні співалися грецькою мовою. В той же час у григоріанському співі синтезовані елементи візантійського співу, фольклор німецьких і кельтських племен. Тексти григоріанських хоралів в основному запозичені з Біблії. Церква прагнула додати співам характер відчуженості від усього земного; переважали звуки рівної тривалості (тобто плавний спів). Мелодії побудовані на так званих середньовічних ладах. Ладо-інтонаційна основа григоріанського співу — вісім модальних ладів, званих також церковними ладами. Манера виконання була суворою, стриманою, з плавними переходами, поступовими підйомами і сходженнями. Розспів строго підкорявся тексту, який і визначав його ритміку; при цьому в церковному хорі присутні виключно чоловічі голоси.
Давньоруський духовний спів
Найдавнішим видом східнослов'янського богослужбового співу вважається знаменний спів (розспів). Його пов'язують з іменами святого Феодосія Печерського (1008—1074), одного із засновників Києво-Печерської лаври, і святителя Туровського Кирила (1130—1182). Існує дві полярні точки зору виникнення цього співу: перша — це унікальне і самобутнє явище, поза всяких зовнішніх впливів; друга співвідносить знаменний розспів із візантійською традицією. В XI ст. в Київській Русі виникло також унікальне позначення нот. Дослідники припускають, що це відбилося одночасно зі створенням слов'янського алфавіту. Церковні співи були «покладені на прапор» — тобто на своєрідний нотний лист. Слово і мелодія були єдині, саме в єдності вони складали молитву.
Крім музичної мови і нотації в романський період змінився і порядок католицької служби. Ретельно були відібрані гімни й пісні, що відповідають кожній з частин служби. Поступово склалася католицька меса (,православна літургія), основною подією якої є причащання віруючих.-
Таким чином, особливостями музичної мови епохи Середньовіччя були:
• перевага церковної культури над світською;
• відсутність авторства (музика дарована людині Богом);
• григоріанські хорали співалися на латині та в унісон (вважалося, що славити Бога люди повинні в усьому світі однаково — «єдиним серцем і єдиними вустами»);
• наспів повинен був насамперед донести до слухачів молитовний текст, не відволікаючи уваги власне музичними красотами.
Починаючи з XII ст. в Західній і Центральній Європі повільно, але неухильно поширювався орган, звучання якого надавало урочистість певним частинам богослужіння. Протягом століть орган залишався єдиним допущеним церквою інструментом, значно пізніше з’явилися струнні. Православна церква не прийняла цей інструмент і єдиним інструментом, як і раніше, залишався людський голос.
Ще одна характерна риса романського стилю — система позначення звуків і лінійна нотація, які виникли на самому початку XI ст. Винахідником і того й іншого вважають відомого італійського музиканта XI ст. Гвідо д’Ареццо (~990—-1050).
Історична довідка
Гвідо д'Ареццо — один з найбільших реформаторів в області музичної практики Середньовіччя. Він придумав і увів у музичну практику систему сольмізації (систему навчання співу), в якій встановив складові назви ступенів звукоряду (ut, re, mi, fa, sol, la), на основі акровірша молитви до Іоанна Хрестителя «Ut queant laxis», легендарного покровителя церковно-співочого мистецтва: UT queant laxis REsonare fibris Mira gestorum,
FAmuli tuorum SOLve pollute LAbll reatum
Sancte loannes _
Така складова система позначення звуків була надзвичайно зручна для співу. Так виникли загальновідомі сьогодні назви основних звуків гамми. Єдину незручність становив склад «ут». Тому відомий італійський теоретик і вчитель співу Дж. Доні в 1540 році замінив його на «до», взявши цей склад зі свого власного прізвища. Ноти, заштриховані квадратики, розміщувалися на 4-х лінійному нотному стані, який також увів Гвідо д'Ареццо. Зараз цих ліній п'ять, і ноти зображують кружечками, але принцип, уведений Гвідо, залишився без змін. Винахід майстра швидко поширився по всій Європі. Реформа нотного письма Гвідо д'Ареццо створила передумови для точного запису музичних творів, зіграла важливу роль у розвитку композиторської творчості й лягла в основу сучасної нотації.
Театр
Ще під кінець раннього середньовіччя на площах і вулицях міст і в галасливих тавернах з’являлися мандрівники-забавники. У Франції їх називали жонглерами, в Англії — менестрелями, на Русі — скоморохами. Переїжджаючи з міста в місто, із замку в замок, артисти мандрівних театрів показували на ринкових площах простенькі вистави. З XI ст. популярність мандрівних театрів пішла на спад, а в середньовічну моду увійшли професійні співаки-поети, які стали іменуватися у Франції трубадурами і труверами, в Німеччині — мінезингерами. Вони оспівували у своїх піснях героїв хрестових походів, прості людські радості й піднесену любов. Пісні труверів відрізнялися від пісень трубадурів ясніше окресленими ритмом і будовою, а також великою різноманітністю форм: баладами, танцювальними
піснями, що містили сольний куплет і хоровий приспів; рондо.
Церква переслідувала мандрівних артистів, але знищити любов народу до театральних видовищ була безсилою. Прагнучи зробити церковну службу літургію більш дієвою, духовенство почало використовувати театральні форми. Виникла літургійна драма на сюжети зі Священного писання. її розігрували в храмі, а пізніше на паперті або церковному подвір’ї.
З часом з’являлися короткі музичні п’єски про любов пастуха і пастушки, які отримали назву пастораль. Із розвитком середньовічних міст і торгівлі в другий період Середньовіччя театр поступово виходить з-під влади церкви, стаючи «світським», тобто мирським.
Робота у групах
На наступний урок підготуйте доповідь про дивовижний внесок трубадурів і труверів у історію середньовічної музики. Доповідь бажано супроводжувати музикою того часу.
Слухаємо музику (на вибір учителя)
Орієнтовний матеріал для сприймання'.
Григоріанський хорал. «Аве Марія»
Григоріанський хорал в сучасній обробці.
Хор знаменного співу. Україна. Київ - Літургія. Антифон 1-й. подібний до 7 гл. «Не до того возбраняемі есми», знаменний розпис, новоістінноречний текст
Таким чином, романський стиль був стилем середньовічного мистецтва, створеного нової середньовічного мистецтва, створеного нової феодальної цивілізацією, мистецтва, яке було і продовженням, і антитезою античного мистецтва. Саме романський період був часом виникнення загальноєвропейського монументального стилю середньовічної архітектури, скульптури та живопису. На відміну від Візантії, де мистецтво було строго регламентовано столичної школою, єдність романського стилю не виключала різновид місцевих шкіл. Наприклад, не тільки кожна країна, але й кожна область Європи мала свій варіант романської архітектури. Різними були системи розписів храмів і принципи їх прикраси скульптурою. Але, романський стиль в мистецтві багато успадкував від візантійського зодчества, наприклад, в архітектурі базиліки.
При збереженні місцевих особливостей романському мистецтву притаманні загальні риси: ведуча роль архітектури, яка відрізнялася суворим характером, підпорядкованість їй живопису і монументальної скульптури. Значного розвитку набула книжкова мініатюра, ювелірна пластика, вироби прикладного мистецтва. Синонімом музики в епоху романського стилю був так званий григоріанський хорал. Була винайдена система нотного запису.
Неповторне і своєрідне мистецтво романського періоду зіграло важливу прогресивну роль у розвитку західноєвропейського мистецтва. Саме в ньому вже зароджувався новий художній стиль — готика.
Запитання та завдання для самоконтролю та самоперевірки
Дайте відповіді на запитання за матеріалом підручника
І. Оберіть одну правильну відповідь:
1. Основними типами будівель романського стилю були:
а) культові споруди;
б) лицарський замок, монастирський ансамбль і храм;
в) громадські будівлі та споруди.
2. Функціональне призначення споруд визначає їх:
а) архітектурну форму;
б) національні особливості;
в) художню цінність.
3. Хто придумав і ввів у музичну практику систему навчання співу, в якій установив складову систему найменування звуків (ре, мі, фа, соль, ля, сі):
а) Феодосій Печерський;
б) Людвіг ван Бетховен;
в) Гвідо д’Ареццо.
П. Дайте короткі відповіді на запитання:
1. Вкажіть характерні ознаки, що притаманні романській архітектурі.
2. Назвіть особливості скульптури романського періоду.
3. Що впливало на розвиток живопису в романський період?
4. Оберіть, на ваш розсуд, будь-який твір живопису чи скульптури, виконаний у романський період, та охарактеризуйте його за планом:
1. Характерні ознаки романського стилю в цьому творі.
2. Ваше особисте враження від даного твору.
3. Інші твори цього стилю,що вам сподобалися. Чому?
ПІ. Дайте розгорнуті відповіді на запитання:
1. Що в основному зображували майстри романського періоду на фресках і книжкових мініатюрах? Чому?
2. Як, на вашу думку, витвори романського мистецтва впливали на внутрішній світ людини? Наведіть приклади.
IV. Поміркуйте...
Порівняйте твори живопису, мозаїки та книжкової мініатюри різних стилів: візантійського та романського. Що в них спільного і чим вони відрізняються? Завдяки яким ознакам ви б одразу впізнали твори цих стилів?
Як створити герб родини👇
!!! Опрацювати матеріал, створити герб родини
03-10.11.2021
Мистецтво Візантії та Київської Русі
Велич і краса мистецтва Візантії та Київської Русі
Мистецтво великої Візантійської держави із центром у Константинополі втілило творче переосмислення античної спадщини, що виявилося насамперед в архітектурі та образотворчому мистецтві. Християнські храми Візантії створювали як величезні будівлі для спільної молитви. В основі архітектурної споруди були давньоримські базиліки, що являли собою витягнуті прямокутні будівлі з вівтарем у східній частині. Пізніше поширилися хрестово-купольні храми - квадратні в плані, із чотирма стовпами в центрі, що підтримували купол. Ззовні суворі, гладкі, монолітні стіни храмів виконували роль священної огорожі, яка закривала віруючих від гріховного буття. Часто будівлі складали із цегли, що чергувалася з каменем. Це утворювало своєрідні візерунки, які були головною окрасою споруди ззовні. На відміну від античної архітектури, де, перш за все, цінувалося створення
чудово вирішеного екстер’єру, у середньовічному зодчестві великого значення набуло оформлення внутрішнього простору споруди. Скупість і простота зовнішнього вигляду храмів контрастувала з пишнотою інтер’єрів.
Стіни в середині храму були прикрашені різнобарвними мозаїками, фресками, іконами із зображеннями християнських святих, що в цілому створювало образ райського саду і сяючого Царства Небесного.
Визначте загальну характеристику архітектурних будівель (типи, призначення, форми, характерні елементи). Порівняйте візантійські споруди і будівлі епохи античності.
Образотворче мистецтво Візантії знаходилося під суворою церковно-державною опікою. Оскільки релігійні вимоги обмежували розвиток скульптури, адже згідно з ними статуї були певними ідолами, скульптура у Візантії представлена переважно рельєфними зображеннями.
Великого розквіту в образотворчому мистецтві набули мозаїки, фрески та іконопис. У внутрішньому оздобленні храмів візантійські майстри широко використовували мозаїку. Зображення викладалося з різнокольорових кубиків смальти (сплаву скла з мінеральними фарбами). Візантійські мозаїки були яскравими, багатобарвними, складними за композицією, багатофігурними, сюжетними. Мозаїку створювали на золотому тлі: золото є найбільш світлоносним матеріалом, воно створює магію світла, що посилює божественність інтер’єру храму. Золотаве тло мозаїк запалювало серця віруючих, своїм мерехтінням викликаючи почуття неймовірної піднесеності. Найдавніші візантійські мозаїки збереглися у храмах та гробницях м. Ра-венни та в церкві Успіння в м. Нікея (Мала Азія).
Поміркуйте, які зміни відбулися в зображенні людини порівняно з епохою античності.
Найвідоміша пам'ятка візантійської архітектури - собор Святої Софії в Константинополі. Ця велична споруда вражає своєю красою і розкішшю. її інтер'єр оздоблений рідкісними сортами мармуру: білого, світло-зеленого, червоно-білого та рожевого кольорів. Використано також граніт і навіть малахіт. Вівтар та іконостас зроблено з особливого сплаву, до складу якого, крім золота, входили товчені перли та коштовне каміння. Свята Софія вражає не тільки коштовними матеріалами, а й роботою талановитих майстрів і художників. Використовуючи яскраві природні та штучні матеріали, вони створили неповторну гармонію барв.
Під час спорудження собору вперше було застосовано хрестово-купольний тип храмобудування. Храм має у плані хрест, усі кінці якого рівні між собою. Його центр вінчає купол, установлений на барабані.
Споруду будували архітектори Анфімій та Ісідор на замовлення і мператора Юстиніана. Майстри звели купол (діаметром 30 м) у вигляді гігантської півсфери, яка підтримується численними арками і склепіннями. До центрального купола примикають із заходу і сходу два великих, а до них - кілька менших напівкуполів. Конструкція храму створює враження, що його купол не має реальної опори. Вікна, що знаходяться в основі купола, зорово «відрізають» його від частини храму. Залита потоками сонячного світла гігантська півсфера ніби ширяє в повітрі. Висота будівлі під куполом понад 50 м. До храму веде дев'ять дверей, на середніх поміщено мозаїчне зображення Христа, який благословляє віруючих, і напис - «Світ - Вам. Я - світло для світу».
Мозаїки храму Софії, що створювалися понад два століття, викладено на золотому тлі з дрібних, добре підігнаних один до одного кубиків смальти.
Внутрішнє оздоблення собору постраждало під час хрестових походів і навали турків. Після розгрому Константинополя він став мечеттю Айя-Софія.
Схарактеризуйте оздоблення інтер’єру храму.
Перевага духовного над матеріальним, релігійного над світським у візантійському мистецтві зумовила вироблення нового стилю в написанні зображень. Його найважливішою особливістю стала відмова від об’ємності, яка була властива античному реалістичному мистецтву. Для максимального втілення святості зображуваних і їх належності до небесного світу фігури людей втратили живий механізм руху. Вони набули значущості, але стали площинними і дещо схематичними. Композиційний зв’язок між персонажами, сюжетно пов’язаними один з одним, став менш вираженим. Тепер вони зверталися не один до одного, а до глядача. Центром багатьох зображень виступала зазвичай голова (або німб) головної фігури, незалежно від її розмірів. Коло німба визначало центр гравітації ікони, тому складалося враження, що фігури не стоять на землі, а ніби ширяють у просторі, що створювало ілюзію їх нематеріальності.
Для організації художнього простору візантійські майстри не користувалися перспективою. Вони зображували предмети ніби у «зворотній перспективі», при якій фігури і предмети, що знаходяться у віддаленні, зображувалися в більшому масштабі, ніж передні, що посилювало безпосередній контакт з глядачем. Візантійський художник не працював з натури, пейзажний фон і зображені елементи архітектури відтворювалися умовно і узагальнено. З предметів побуту візантійські майстри найчастіше зображували трон, стіл, а також книгу, сувій, чашу.
Поміркуйте над висловом: «Ікона - це втілена молитва. Вона створюється в молитві і заради молитви, рушійною силою якої є любов до Бога, прагнення до Нього як до досконалої Краси» (архімандрит Зінон).
Довідка
У візантійському мистецтві були визначені суворі правила і прийоми написання ікон, що отримали назву візантійський іконографічний канон, який застосовується іконописцями і дб нашого часу. Візантійський іконографічний канон суворо визначає:
• композиції і сюжети Святого Письма, що доїїубкаються в
іконописі; '
• зовнішність усіх святих, одяг, у якому їх слід зображувати; пози, яких вони можуть прибирати;
• зображення пропорцій фігур і облич святих: фігури зображуються витягнутими вгору, плечі звужуються, пальці рук і нігті подовжуються, усе тіло, крім обличчя і рук, ховається під складками одягу; овал обличчя подовжується, лоб малюється високим, нісірот-дрібними, очі-великими, мигдалеподібними; погляд - суворий і відчужений, святі дивляться повз глядача" або крізь нього. Святих зображують на тлі, а порожній простір заповнюється написами - ім’ям святого, уривками тексту Святого Письма;
• символіку кольорів (наприклад, золотий - Божественне світло, білий - чистота Христа^ і сяйво його Божественної слави, зелений - юність і бадьорість, червоний - знак імператорського сану, а також колір багряниці, крові Христа і мучеників).
Київська Русь - велика, могутня держава, що успадкувала найкращі мистецькі традиції Європи і Візантії та внесла свій неповторний колорит.
Існує легенда про те, чому наші предки зупинили свій вибір саме на православній вірі із соборами казкової краси. Староруські літописи розповідають, ніби київський князь Володимир відправив послів мандрувати світом, щоб вирішити, яка віра краща. Повернувшись до Києва, вони розповіли князю, що, подорожуючи різними землями, ніде не бачили такої краси, як у Константинополі. Велич і розкіш Святої Софії Константинопольської спонукала русичів зробити свій вибір.
Знамениту Софію Київську було зведено за часів князювання Ярослава Мудрого (1000 років тому!). Ця грандіозна п’ятинефна споруда, увінчана тринадцятьма золотими банями, - головний престольний храм Київської Русі. Будівля являє собою складний архітектурний ансамбль, що відповідає канонам хрестово-купольних споруд. Відливає золотом мозаїк його центральний олтар із величезним образом Богоматері-Оранти, вражає фресковий живопис із численними постатями святих. До нашого часу збереглися смальтові мозаїки та стародавні фрески храму. Сюжети відбивають не тільки біблійні історії. Багато фресок присвячені світському життю: зображено сцени полювання, фігури скоморохів, тварин тощо. Деякі фрески донесли до нашого часу зображення княжої родини.
Донині збереглися зразки давньоруської архітектури в Києві, Чернігові, Володимирі-Волинському, Галичі. Будівлі для богослужіння Київської Русі були втіленням суворої та мужньої краси й перебували в дивовижній гармонії з навколишнім краєвидом.
| Чи є у вашій місцевості храми? Поцікавтеся історією їх створення. * Схарактеризуйте екстер’єр та інтер’єр будівель.
Музика в храмі - це голос людства, звернений до внутрішнього світу. Ще з давніх-давен люди були впевнені, що вони подібні до Всесвіту. Найменші деталі повсякденна людина розглядала в єдності з космічними процесами, що ґрунтувалися на гармонії.
У храмі всі види мистецтва - архітектура, живопис, музика - перестають існувати окремо. Вони стають частинами одного цілого - це явище називають синтезом мистецтв. Основою християнського богослужіння в соборах нашої країни із часів Київської Русі є л ітургія, яка прийшла з давньої Візантії. Усі наспіви (гласи) літургії канонічні, тобто виконуються за певними правилами, не допускаючи імпровізації. Найпоширеніший глас - псалом. До особливих форм візантійського літургійного музичного мистецтва належали кондаки, канони і тропарі. Тексти піснеспівів літургії поділяють на незмінні -ті, що виконуються постійно, і змінні - які стосуються певних свят. Для запису музики користувалися не нотами, а спеціальними значками.
Під час богослужіння церковні мелодії виконував хор без інструментального супроводу. Давніх часів сягає традиція хорового співу а сареііа. Співаків навчали цього мистецтва в спеціальних школах при монастирях. Інколи духовні піснеспіви виконували два хори - створювався своєрідний хоровий діалог.
І нині зачаровано слухаємо чудовий багатоголосий спів, у якому вільні голоси линуть у просторі храму. Вони здіймаються вгору, наче до самого неба. А очі зупиняються на мозаїках, фресках та іконах, що підсилюють враження святковості та урочистості. У музиці храму відбиваються найтонші струмені людської душі.
Кирило Стеценко. «Всенощна» (фрагмент)
Які почуття ви пережили, слухаючи музику? Порівняйте емоційні вра-I ження від сприймання творів різних видів мистецтва. Схарактеризуйте колорит - музичний і візуальний. Поміркуйте, чи могла би сучасна естрадна (поп, рок) музика гармонійно «вплітатися» в інші види мистецтва, створюючи атмосферу єдиного цілісного художнього образу у храмі.
ФАКТ
Основою давньоруської духовної музики були знаменні розспіви. Ця назва пішла від назви знаків, якими записували музику, -«знамен». Розспіви поєднали особливості візантійської музики та місцевих піснеспівів. Для мелодики знаменних розспівів характерна плавність, урівноваженість хвилеподібних ліній. Знаменні розспіви первинно були одноголосними, а згодом перетворилися на багатоголосний спів.
Храми були осередком мистецтва, освіти, науки. У соборах розміщувалися бібліотеки та працювали літописні майстерні. (Перша бібліотека і літописна майстерня були створені в соборі Святої Софії у Києві. А князя київського Ярослава називали Мудрим за його освіченість та сприяння навчанню всього народу). Книги для богослужінь, історичні та літературні твори красиво оздоблювали. Мистецтво книжкової мініатюри, що розквітло у Візантії, активно розвивали і майстри Київської Русі. Фігурні зображення виконували прямо в текстах, на полях, а сам текст, ініціали та орнаментальні заставки вільно розміщувалися на аркуші пергаменту. Усе разом мало вигляд єдиного художнього цілого.
Перегляньте зразки книжкової мініатюри. Схарактеризуйте їх оздоблення, кольорову гаму. Порівняйте стилі зображення.
!!!Опрацювати параграф 7-8, скласти конспект
07.10.2020
Скіфський стиль
Пам’ятки мистецтва Північного Причорномор’я і Скіфії
Розгляньте зразки скіфського мистецтва. Що вас дивує чи вражає?
Весь світ захоплюється скарбами південноукраїнських степових «пірамід», сповнених загадок стародавньої цивілізації — Скіфського царства.
Хто ж такі скіфи? Упродовж століть ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на околиці сучасного м. Сімферополя).
Майже одночасно зі скіфами в Північному Причорномор’ї з’явилися колонізатори з Греції (з VI ст. до н. е.), які засновували на узбережжі Чорного та Азовського морів міста — поліси, а саме: Ольвію на Бузькому лимані (Миколаївська обл.), Тіру (нині м. Б ілгород-Дністровський), Херсонес (на території сучасного м. Севастополя), Пантіканей (нині м. Керч). Колонії швидко розвивалися і ставали носіями культури Еллади в нашому краї.
Скіфи налагодили з греками-иереселенцями продуктивне творче партнерство, у результаті якого виникло оригінальне поєднання витонченої античної майстерності й неповторного колориту культури давніх кочовиків. Отже, скіфська культура формувалася на перехресті Заходу і Сходу. Про високорозвинену цивілізацію скіфів згадував історик античності Геродот. Збереглися залишки архітектурних споруд, кам’яні статуї воїнів, які в народі прозвали «скіфськими бабами», зброя та обладунки, посуд, золоті ювелірні вироби.
Скіфи вважали, що золото має магічні властивості, тому предмети із цього металу слугували оберегами. Головні убори, пояси, одяг, взуття скіфи прикрашали пластинками-аплікаціями із золота. На них надзвичайно реалістично зображені тварини: коні, олені, лосі, гірські козли, пантери тощо. Фантазія митців яскраво виявилась в анімалістичних образах крилатих левів, грифонів з орлиними головами, сирен, сфінксів та інших міфологічних істот. Такі стилізовані вироби — взірці так званого скіфського «звіриного стилю». Оригінальні зображення виконували в техніці невисокого рельєфу за допомогою лиття, кування, тиснення, карбування. У багатофігурних композиціях також можна спостерігати сюжети з життя скіфів (полювання, повсякденна праця, епізоди битв, ритуали).
Які образи й сюжети зображено? Зверніть увагу на художні й технічні особливості виробів, виразність постатей людей, поз і рухів тварин.
З історії шедевра
До шедеврів скіфського ювелірного мистецтва світового значення належить золота пектораль із кургану «Товста Могила» (Дніпропетровська обл.). Форма цієї нашийної прикраси скіфського царя нагадує серп. Вага виробу становить 1140 г, а діаметр — понад ЗО см.
Композиція пекторалі складається з трьох ярусів, два з яких сюжетні, розділені орнаментальною середньою частиною з рослинними мотивами. Унизу зображено динамічну сцену боротьби міфологічних і реальних звірів. Угорі — побутові сцени з життя скіфів з участю домашніх тварин. Одна з версій-інтер-претацій трактує пектораль як візуальне відображення скіфської легенди про Золоте руно та двох братів, які вирушили на його пошуки.
Талановитий ювелір, який виготовляв пектораль, досяг художньої виразності, використовуючи різні технічні прийоми: лиття, гравірування, скань, яепнь. паяння, інкпуг.тяііію.
Роздивіться пектораль. Як митці передають пози й рухи людей, тварин? Які мотиви застосовано в орнаментальній частині композиції?
Разом зі скіфською культурою у містах Північного Причорномор’я інтенсивно розвивалося античне мистецтво, широкого вжитку набули вироби, привезені з метрополії. Сформувався своєрідний елліио-скіф-ський стиль, у якому поєдналися традиції степовиків і греко-римлян.
Архітектура Причорномор’я — храми, театри, будинки — не збереглися в первісному вигляді, лише їхні рештки. Про високий рівень розвитку античного мистецтва свідчать вишукані мозаїки Херсонесе, Ольвії, які прикрашали архітектурні споруди й вулиці полісів.
Твори монументального живопису місцевих художників, які прикрашали будинки, склепи й саркофаги заможних громадян, мають цікаву композицію, кольорову гаму, вражають реалістичністю міфологічних образів. Митці з Пантіканея, засвоюючи античні художні традиції, надавали розписам регіональних ознак.
Які особливості портрета Деметри? Опишіть інтер’єр майстерні художника.
Пригадайте шедеври античної скульптури. Із чого їх виготовляли?
Скульптуру спочатку імпортували до міст-колоній переважно з метрополії. Під час розкопок стародавніх причорноморських поселень було знайдено постаменти з написами богів із різних куточків античного світу. Грецька скульптура втілювала ідеали краси досконалої людини. Статуї з вапняку, мармуру, бронзи прикрашали площі й вулиці полісів. Творчість місцевих митців представлена здебільшого в рельєфі й дрібній пластиці. Статуетки з коштовних металів і дерева були окрасою інтер’єрів храмів, жител заможних мешканців.
Про вилив еллінізму в декоративному мистецтві свідчать форми й оздоблення керамічного та срібного посуду (амфор, ваз) із вишуканими візерунками. Дерев’яні саркофаги прикрашали різьбленням, інкрустаціями.
Ювелірне мистецтво Північного Причорномор’я привертає особливу увагу майстерністю, оригінальністю, технічною віртуозністю. Форми та види виробів грецьких ювелірів були надзвичайно різноманітними. Жінки носили намисто, персні, браслети, різні типи сережок, головні прикраси (вінки, діадеми, гребні для волосся). Поширений спосіб виготовлення — кування з цільного шматка золота або срібла, у декорі — різьблення й гравірування. Деякі деталі, виконані в мікротехніці, можна побачити тільки крізь лінзу.
Пантікапейські й ольвійські монети містять додаткові уявлення нро візуальне і музичне мистецтво періоду античності. На лицьовому боці карбували голови богів і царів, міфічних персонажів (Медузу, Пана у вінку, грифона зі списом у зубах), звірів (лева, оленя), з іншого боку — музичні інструменти, зазвичай ліру.
Безумовно, мистецтво Північного Причорномор’я, насамперед Ольвії, Боспору, було знайоме нашим нращурам — праслов’янським племенам, які населяли береги Дніпра, відомого за часи античності як Борисфен. Стиль антично-скіфського періоду знайшов закономірне продовження в образотворчому і декоративно-ужитковому мистецтві слов’ян. На думку деяких дослідників, античний і скіфський впливи ми відчуваємо не тільки в мистецтві, а й навіть в українському костюмі, якому притаманне багатство декору.
Назвіть основні музичні інструменти, поширені у Стародавній Греції. Який із них став символом мистецтва? Поясніть чому.
Відколи заснували колонії на півдні сучасної України, активно розвивалося театральне і музичне мистецтво. Вважалося, що музика і театр сприяють гармонійному розвитку людини, її шляхетності. На вистави й агони, що відбувалися в Херсонесі, збиралося понад три тисячі вільних громадян! Теракотові статуетки акторів і маски віднайдені у Боспорі.
Про музичне мистецтво скіфів і греків-переселенців Причорномор’я свідчать знахідки інструментів, їхнє зображення на виробах ужиткового мистецтва. 3-цоміж них: струнні (ліра, кіфара, трикутна арфа), духові (сиринга, авлос). Так, малюнок на ольвійському кратері з двома кіфаристками віднайдено на острові Березань (Миколаївської обл.). З Ольвії походить і теракота Атіса із сирингою в руках. Фігурки сирен (птахів із жіночими головами) з лірами в руках, що символізували
солодкоголосий снів, підвішували на прикрасах. На скіфській золотій пластині, знайденій біля с. Сахнівка, що на Київщині, можна побачити бороданя, який грає на струнному інструменті, подібному до грецької ліри. Єдине зображення органа в Північному Причорномор’ї збереглося на розписі боспорського саркофага.
У степових курганах знайдено барабани й бубни з металевими дзвіночками, тимпани, брязкальця, що відрізняються за формами й розмірами. З-поміж археологічних знахідок є своєрідні тризубці, які використовували для освячення речей і житла під час обрядових дій. На кінцях зубців цього шумового інструмента розташовані пташки, що тримають у дзьобиках кільця із дзвіночками.
Неповторний характер життя, культури й мистецтва скіфів стимулював уяву митців. За мотивами історії давнього народу виникла «Скіфська сюїта» Сергія Прокоф’єва — своєрідна оркестрова фреска. Твір належить до програмної музики, але зміст чотирьох частин досить умовний. Перша і друга частини сюїти передають войовничу стихію кочівників. Тут панує могутнє звучання мідних духових інструментів. Третя частина — ліричний ноктюрн, сповнений спокою і чарівності, витончений колорит нічної природи, яка ніби заспокоїлась після вирування пристрастей. У фінальній частині звучання оркестру «малює» монументальну картину величної ходи, що захоплює дух вольовими ритмами й бурхливим звуковим потоком. Оркестровими барвами композитор створює образ сліпучого променистого сонця, якому поклонялися скіфи.
Пригадайте особливості форми сюїти на прикладах прослуханих раніше музичних творів.
Поясніть, яка роль контрасту, динамічного розвитку в «Скіфській сюїті». Як композитор застосовує темброві можливості оркестру для посилення картинності? Висловте власні враження від музики.
Земля моїх батьків. Музика 3. Яропуда, вірші В. Матвієнка (Додаток). Ольвія. Музика Б. Теніна, слова Г. Лопоткіна (Додаток).
Варіант 1.Створи ілюстрацію до пісні «Ольвія» у вигляді колажу з фрагментів античних споруд на тлі морського пейзажу (графітні олівці; кольоровий папір, різнофактурні матеріали).
Варіант 2.Створи рельєф в анімалістичному жанрі за мотивами скіфського «звіриного стилю». Спробуй передати рух тварини. Орієнтовні теми:«Кінь», «Лосеня», «Олень», «Грифон» (пластилін, фольга, покриття «металік» (наприклад, лак для нігтів золотистого або бронзового кольору)).
Мистецька скарбничка
Звіриний(або тваринний) стиль — назва стилю, поширеного в стародавньому мистецтві, зокрема скіфів; характеризується особливою манерою зображення тварин.
Інкрустація — вид декорування виробів і будинків (фасадів, інтер’єрів) способом врізування в поверхню візерунків із шматочків дерева, кераміки, перламутру.
Пектораль — нагрудна прикраса.
!!! Опрацювати параграф 5-6 та зліпити з пластиліну прикрасу у скіфському стилі
Розгляньте зразки скіфського мистецтва. Що вас дивує чи вражає?
Весь світ захоплюється скарбами південноукраїнських степових «пірамід», сповнених загадок стародавньої цивілізації — Скіфського царства.
Хто ж такі скіфи? Упродовж століть ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на околиці сучасного м. Сімферополя).
Майже одночасно зі скіфами в Північному Причорномор’ї з’явилися колонізатори з Греції (з VI ст. до н. е.), які засновували на узбережжі Чорного та Азовського морів міста — поліси, а саме: Ольвію на Бузькому лимані (Миколаївська обл.), Тіру (нині м. Б ілгород-Дністровський), Херсонес (на території сучасного м. Севастополя), Пантіканей (нині м. Керч). Колонії швидко розвивалися і ставали носіями культури Еллади в нашому краї.
Скіфи налагодили з греками-иереселенцями продуктивне творче партнерство, у результаті якого виникло оригінальне поєднання витонченої античної майстерності й неповторного колориту культури давніх кочовиків. Отже, скіфська культура формувалася на перехресті Заходу і Сходу. Про високорозвинену цивілізацію скіфів згадував історик античності Геродот. Збереглися залишки архітектурних споруд, кам’яні статуї воїнів, які в народі прозвали «скіфськими бабами», зброя та обладунки, посуд, золоті ювелірні вироби.
Скіфи вважали, що золото має магічні властивості, тому предмети із цього металу слугували оберегами. Головні убори, пояси, одяг, взуття скіфи прикрашали пластинками-аплікаціями із золота. На них надзвичайно реалістично зображені тварини: коні, олені, лосі, гірські козли, пантери тощо. Фантазія митців яскраво виявилась в анімалістичних образах крилатих левів, грифонів з орлиними головами, сирен, сфінксів та інших міфологічних істот. Такі стилізовані вироби — взірці так званого скіфського «звіриного стилю». Оригінальні зображення виконували в техніці невисокого рельєфу за допомогою лиття, кування, тиснення, карбування. У багатофігурних композиціях також можна спостерігати сюжети з життя скіфів (полювання, повсякденна праця, епізоди битв, ритуали).
Які образи й сюжети зображено? Зверніть увагу на художні й технічні особливості виробів, виразність постатей людей, поз і рухів тварин.
З історії шедевра
До шедеврів скіфського ювелірного мистецтва світового значення належить золота пектораль із кургану «Товста Могила» (Дніпропетровська обл.). Форма цієї нашийної прикраси скіфського царя нагадує серп. Вага виробу становить 1140 г, а діаметр — понад ЗО см.
Композиція пекторалі складається з трьох ярусів, два з яких сюжетні, розділені орнаментальною середньою частиною з рослинними мотивами. Унизу зображено динамічну сцену боротьби міфологічних і реальних звірів. Угорі — побутові сцени з життя скіфів з участю домашніх тварин. Одна з версій-інтер-претацій трактує пектораль як візуальне відображення скіфської легенди про Золоте руно та двох братів, які вирушили на його пошуки.
Талановитий ювелір, який виготовляв пектораль, досяг художньої виразності, використовуючи різні технічні прийоми: лиття, гравірування, скань, яепнь. паяння, інкпуг.тяііію.
Роздивіться пектораль. Як митці передають пози й рухи людей, тварин? Які мотиви застосовано в орнаментальній частині композиції?
Разом зі скіфською культурою у містах Північного Причорномор’я інтенсивно розвивалося античне мистецтво, широкого вжитку набули вироби, привезені з метрополії. Сформувався своєрідний елліио-скіф-ський стиль, у якому поєдналися традиції степовиків і греко-римлян.
Архітектура Причорномор’я — храми, театри, будинки — не збереглися в первісному вигляді, лише їхні рештки. Про високий рівень розвитку античного мистецтва свідчать вишукані мозаїки Херсонесе, Ольвії, які прикрашали архітектурні споруди й вулиці полісів.
Твори монументального живопису місцевих художників, які прикрашали будинки, склепи й саркофаги заможних громадян, мають цікаву композицію, кольорову гаму, вражають реалістичністю міфологічних образів. Митці з Пантіканея, засвоюючи античні художні традиції, надавали розписам регіональних ознак.
Які особливості портрета Деметри? Опишіть інтер’єр майстерні художника.
Пригадайте шедеври античної скульптури. Із чого їх виготовляли?
Скульптуру спочатку імпортували до міст-колоній переважно з метрополії. Під час розкопок стародавніх причорноморських поселень було знайдено постаменти з написами богів із різних куточків античного світу. Грецька скульптура втілювала ідеали краси досконалої людини. Статуї з вапняку, мармуру, бронзи прикрашали площі й вулиці полісів. Творчість місцевих митців представлена здебільшого в рельєфі й дрібній пластиці. Статуетки з коштовних металів і дерева були окрасою інтер’єрів храмів, жител заможних мешканців.
Про вилив еллінізму в декоративному мистецтві свідчать форми й оздоблення керамічного та срібного посуду (амфор, ваз) із вишуканими візерунками. Дерев’яні саркофаги прикрашали різьбленням, інкрустаціями.
Ювелірне мистецтво Північного Причорномор’я привертає особливу увагу майстерністю, оригінальністю, технічною віртуозністю. Форми та види виробів грецьких ювелірів були надзвичайно різноманітними. Жінки носили намисто, персні, браслети, різні типи сережок, головні прикраси (вінки, діадеми, гребні для волосся). Поширений спосіб виготовлення — кування з цільного шматка золота або срібла, у декорі — різьблення й гравірування. Деякі деталі, виконані в мікротехніці, можна побачити тільки крізь лінзу.
Пантікапейські й ольвійські монети містять додаткові уявлення нро візуальне і музичне мистецтво періоду античності. На лицьовому боці карбували голови богів і царів, міфічних персонажів (Медузу, Пана у вінку, грифона зі списом у зубах), звірів (лева, оленя), з іншого боку — музичні інструменти, зазвичай ліру.
Безумовно, мистецтво Північного Причорномор’я, насамперед Ольвії, Боспору, було знайоме нашим нращурам — праслов’янським племенам, які населяли береги Дніпра, відомого за часи античності як Борисфен. Стиль антично-скіфського періоду знайшов закономірне продовження в образотворчому і декоративно-ужитковому мистецтві слов’ян. На думку деяких дослідників, античний і скіфський впливи ми відчуваємо не тільки в мистецтві, а й навіть в українському костюмі, якому притаманне багатство декору.
Назвіть основні музичні інструменти, поширені у Стародавній Греції. Який із них став символом мистецтва? Поясніть чому.
Відколи заснували колонії на півдні сучасної України, активно розвивалося театральне і музичне мистецтво. Вважалося, що музика і театр сприяють гармонійному розвитку людини, її шляхетності. На вистави й агони, що відбувалися в Херсонесі, збиралося понад три тисячі вільних громадян! Теракотові статуетки акторів і маски віднайдені у Боспорі.
Про музичне мистецтво скіфів і греків-переселенців Причорномор’я свідчать знахідки інструментів, їхнє зображення на виробах ужиткового мистецтва. 3-цоміж них: струнні (ліра, кіфара, трикутна арфа), духові (сиринга, авлос). Так, малюнок на ольвійському кратері з двома кіфаристками віднайдено на острові Березань (Миколаївської обл.). З Ольвії походить і теракота Атіса із сирингою в руках. Фігурки сирен (птахів із жіночими головами) з лірами в руках, що символізували
солодкоголосий снів, підвішували на прикрасах. На скіфській золотій пластині, знайденій біля с. Сахнівка, що на Київщині, можна побачити бороданя, який грає на струнному інструменті, подібному до грецької ліри. Єдине зображення органа в Північному Причорномор’ї збереглося на розписі боспорського саркофага.
У степових курганах знайдено барабани й бубни з металевими дзвіночками, тимпани, брязкальця, що відрізняються за формами й розмірами. З-поміж археологічних знахідок є своєрідні тризубці, які використовували для освячення речей і житла під час обрядових дій. На кінцях зубців цього шумового інструмента розташовані пташки, що тримають у дзьобиках кільця із дзвіночками.
Неповторний характер життя, культури й мистецтва скіфів стимулював уяву митців. За мотивами історії давнього народу виникла «Скіфська сюїта» Сергія Прокоф’єва — своєрідна оркестрова фреска. Твір належить до програмної музики, але зміст чотирьох частин досить умовний. Перша і друга частини сюїти передають войовничу стихію кочівників. Тут панує могутнє звучання мідних духових інструментів. Третя частина — ліричний ноктюрн, сповнений спокою і чарівності, витончений колорит нічної природи, яка ніби заспокоїлась після вирування пристрастей. У фінальній частині звучання оркестру «малює» монументальну картину величної ходи, що захоплює дух вольовими ритмами й бурхливим звуковим потоком. Оркестровими барвами композитор створює образ сліпучого променистого сонця, якому поклонялися скіфи.
Пригадайте особливості форми сюїти на прикладах прослуханих раніше музичних творів.
Поясніть, яка роль контрасту, динамічного розвитку в «Скіфській сюїті». Як композитор застосовує темброві можливості оркестру для посилення картинності? Висловте власні враження від музики.
Земля моїх батьків. Музика 3. Яропуда, вірші В. Матвієнка (Додаток). Ольвія. Музика Б. Теніна, слова Г. Лопоткіна (Додаток).
Варіант 1.Створи ілюстрацію до пісні «Ольвія» у вигляді колажу з фрагментів античних споруд на тлі морського пейзажу (графітні олівці; кольоровий папір, різнофактурні матеріали).
Варіант 2.Створи рельєф в анімалістичному жанрі за мотивами скіфського «звіриного стилю». Спробуй передати рух тварини. Орієнтовні теми:«Кінь», «Лосеня», «Олень», «Грифон» (пластилін, фольга, покриття «металік» (наприклад, лак для нігтів золотистого або бронзового кольору)).
Мистецька скарбничка
Звіриний(або тваринний) стиль — назва стилю, поширеного в стародавньому мистецтві, зокрема скіфів; характеризується особливою манерою зображення тварин.
Інкрустація — вид декорування виробів і будинків (фасадів, інтер’єрів) способом врізування в поверхню візерунків із шматочків дерева, кераміки, перламутру.
Пектораль — нагрудна прикраса.
!!! Опрацювати параграф 5-6 та зліпити з пластиліну прикрасу у скіфському стилі
23.09-30.09.2020
Античний стиль
Культура Греції. Греція — колиска мистецтв
Мистецтвознавці не випадково відводять особливе місце Давній Греції. її мистецтво стало відправною точкою в розвитку культур інших народів. Антична Греція визначила людину як прекрасне й досконале творіння природи, як міру всіх речей. Художні надбання еллінів стали основою для європейської культури.
Художня культура греків, а пізніше Риму визначила вихідну точку відліку для філософії, науки, мистецтва. Майже на кожному етапі розвитку європейського мистецтва простежується звернення до унікального доробку, який залишила по собі античність.
Мистецька спадщина греків величезна. Давньогрецька культура має три періоди розвитку:
- архаїчний;
- класичний;
- елліністичний.
Основою архітектурного мистецтва Давньої Греції є доричний, іонічний і коринфський ордери. Загалом об'ємно-планувальне рішення будівель було однаковим, а відмінність між ними визначалася формою колон, пропорціями й архітектурними деталями.
Мистецтвознавці не випадково відводять особливе місце Давній Греції. її мистецтво стало відправною точкою в розвитку культур інших народів. Антична Греція визначила людину як прекрасне й досконале творіння природи, як міру всіх речей. Художні надбання еллінів стали основою для європейської культури.
Художня культура греків, а пізніше Риму визначила вихідну точку відліку для філософії, науки, мистецтва. Майже на кожному етапі розвитку європейського мистецтва простежується звернення до унікального доробку, який залишила по собі античність.
Мистецька спадщина греків величезна. Давньогрецька культура має три періоди розвитку:
- архаїчний;
- класичний;
- елліністичний.
Давньогрецькі ордери
Надбання давньогрецької архітектури найбільш яскраво втілені в грецьких храмах, які й донині є взірцями вишуканості й краси. Найдавніші храми будувалися з дерева та цегли-сирцю. Дерев'яними були колони й дах. Згодом цей матеріал було замінено надійнішим та міцнішим — каменем. Основою храму слугував підготовлений майданчик. На ньому із зовнішнього боку встановлювали колони. Вони складалися з трьох частин: бази (опори), стовбура й капітелі (верхньої частини). Зверху на колони спирався дах.
Дослідіть особливості архітектурних ордерів: доричного, іонічного та коринфського. Чим вирізняються ці стилі давньогрецького мистецтва?
Пізній період давньогрецького мистецтва, еллінізм, характеризувався поєднанням античних і давньосхідних рис. Вплив культури Давнього Сходу на розвиток елліністичної культури виявив себе у внесенні до неї ряду нових ідей і досягнень. В елліністичній архітектурі з'явився новий тип громадських будівель — величезні бібліотеки та інженерні споруди. Яскравим прикладом таких споруд був відомий Александрійський маяк на острові Фарос.
В елліністичний період відбувся розвиток й одного з провідних видів грецького мистецтва — скульптури. Найвідомішими скульптурними школами були пергамська та родоська.
Надбання давньогрецької архітектури найбільш яскраво втілені в грецьких храмах, які й донині є взірцями вишуканості й краси. Найдавніші храми будувалися з дерева та цегли-сирцю. Дерев'яними були колони й дах. Згодом цей матеріал було замінено надійнішим та міцнішим — каменем. Основою храму слугував підготовлений майданчик. На ньому із зовнішнього боку встановлювали колони. Вони складалися з трьох частин: бази (опори), стовбура й капітелі (верхньої частини). Зверху на колони спирався дах.
Дослідіть особливості архітектурних ордерів: доричного, іонічного та коринфського. Чим вирізняються ці стилі давньогрецького мистецтва?
Пізній період давньогрецького мистецтва, еллінізм, характеризувався поєднанням античних і давньосхідних рис. Вплив культури Давнього Сходу на розвиток елліністичної культури виявив себе у внесенні до неї ряду нових ідей і досягнень. В елліністичній архітектурі з'явився новий тип громадських будівель — величезні бібліотеки та інженерні споруди. Яскравим прикладом таких споруд був відомий Александрійський маяк на острові Фарос.
В елліністичний період відбувся розвиток й одного з провідних видів грецького мистецтва — скульптури. Найвідомішими скульптурними школами були пергамська та родоська.
Видатні скульптори
Мистецтво Греції вперше в історії світової культури утвердило реалізм як абсолютну норму художньої творчості. Метою давньогрецького мистецтва стало створення краси, яка рівнозначна добру, духовній і фізичній досконалості людини, оскільки творений мистецтвом ідеал викликає в людини прагнення до самовдосконалення.
Великий скульптор Мирон, який працював в Афінах у середині V ст. до н.е., у скульптурах атлетів передавав не тільки рух, але й перехід від однієї стадії руху до іншої. Таким є його відомий «Дискобол». У ньому виявився контраст фізичного пориву і душевного спокою, але саме така невідповідність підкреслює шляхетність образу.
Найвідоміший скульптор античної епохи, творець монументальних статуй — Фідій. Він повністю опанував і вдосконалив технічні досягнення попередників. До його творів належали величезні статуї Зевса (храм в Олімпії), Афіни Парфенос (Афінський Акрополь). Ці статуї проголошували віру людини в можливість існування гармонії не в уявному, а в реальному світі. А його скульптури фронтонів Парфенону — справжнє
Творчість грецького скульптора Лісіппа завершує мистецтво пізньої класики. Геніальність митця полягає в тому, що він надав скульптурі реалістичності і природної правдивості. Працював скульптор лише в бронзі, створюючи динамічні статуї й скульптурні групи. І справді, його твори не сприймаються нами як створені напоказ: постаті не позують глядачам, вони ніби існують самі по собі. У відомому «Апоксіомені» автор показав атлета, який після змагання старанно очищає металевим шкребком тіло від масла й пилу. Скульптура «Геракл, який бореться з левом» вражає бурхливим напруженим рухом, гармонійною прекрасною єдністю кремезної фігури людини й сильного звіра.
Основним джерелом наших знань про мистецтво Давньої Греції є залишки античних міст. Вони зберегли кращі взірці художньої творчості грецького народу. Проте чимало античних статуй не є грецькими оригіналами. Значна їх кількість — мармурові копії, виконані давньоримськими майстрами.
У яких музеях світу можна побачити твори видатних скульпторів Давньої Греції?
Мистецтво Греції вперше в історії світової культури утвердило реалізм як абсолютну норму художньої творчості. Метою давньогрецького мистецтва стало створення краси, яка рівнозначна добру, духовній і фізичній досконалості людини, оскільки творений мистецтвом ідеал викликає в людини прагнення до самовдосконалення.
Великий скульптор Мирон, який працював в Афінах у середині V ст. до н.е., у скульптурах атлетів передавав не тільки рух, але й перехід від однієї стадії руху до іншої. Таким є його відомий «Дискобол». У ньому виявився контраст фізичного пориву і душевного спокою, але саме така невідповідність підкреслює шляхетність образу.
Найвідоміший скульптор античної епохи, творець монументальних статуй — Фідій. Він повністю опанував і вдосконалив технічні досягнення попередників. До його творів належали величезні статуї Зевса (храм в Олімпії), Афіни Парфенос (Афінський Акрополь). Ці статуї проголошували віру людини в можливість існування гармонії не в уявному, а в реальному світі. А його скульптури фронтонів Парфенону — справжнє
Творчість грецького скульптора Лісіппа завершує мистецтво пізньої класики. Геніальність митця полягає в тому, що він надав скульптурі реалістичності і природної правдивості. Працював скульптор лише в бронзі, створюючи динамічні статуї й скульптурні групи. І справді, його твори не сприймаються нами як створені напоказ: постаті не позують глядачам, вони ніби існують самі по собі. У відомому «Апоксіомені» автор показав атлета, який після змагання старанно очищає металевим шкребком тіло від масла й пилу. Скульптура «Геракл, який бореться з левом» вражає бурхливим напруженим рухом, гармонійною прекрасною єдністю кремезної фігури людини й сильного звіра.
Основним джерелом наших знань про мистецтво Давньої Греції є залишки античних міст. Вони зберегли кращі взірці художньої творчості грецького народу. Проте чимало античних статуй не є грецькими оригіналами. Значна їх кількість — мармурові копії, виконані давньоримськими майстрами.
У яких музеях світу можна побачити твори видатних скульпторів Давньої Греції?
Зародження театру у Греції
Греція є батьківщиною європейського театрального мистецтва. Театр у грецьких містах виник у V—VI ст. до н.е. і був пов'язаний із культом могутнього бога родючості Діоніса. На його честь греки влаштовували великі урочистості, під час яких виконували культові пісні (дифірамби), що містили елементи діалогу й театралізованого дійства. Згодом такі релігійні обряди перетворилися на самостійний вид мистецтва — театр, призначенням якого було вдосконалювати духовний світ особистості.
Що являє собою театр як синтез мистецтв?
Театральні вистави відбувалися під час великих державних свят. Протягом трьох днів, з ранку до вечора, в амфітеатрах Давньої Греції демонстрували вистави, що мали характер
У VII—V ст. до н.е. на узбережжі Чорного моря виникли міста- держави, засновані греками в межах сучасної території України: Кер- кінітида (нині Євпаторія), Tip, Ольвія, Херсонес (пізніше Корсунь), Феодосія, Пантикапей (нині Керч).
У містах Північного Причорномор'я, як і всюди в Елладі, будувалися театри для проведення діонісійських свят, але на цей час тільки в Херсонесі виявлені архітектурні залишки театру. Мешканці міста побудували кам'яний театр у III ст. до н.е., де постійно проводилися Діонісії та інші різноманітні свята.
Найдавніші свідчення про театри в містах Боспору належать до IV ст. до н.е. Можна тільки здогадуватися, що в театрах Північного Причорномор'я ставили твори уславлених грецьких драматургів і місцевих авторів, а дія п'єс відбувалася на північних берегах Чорного моря. До нашого часу збереглася лише одна трагедія Еврипіда «Іфі- генія в Тавриді», а за назвами й короткими цитатами відомі трагедія Софокла «Скіфи» та комедія Антифана «Скіфи і таври». Діонісійські та інші свята в театрах Ольвії, Херсонеса і Боспору супроводжувалися виставами трагедій і комедій.
До нашого часу дійшли імена видатних письменників Давньої Греції, чиї твори мали великий успіх у театрах різних міст-полісів: Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан.
Есхіла називають «батьком трагедії». Провідний мотив його творчості — уславлення громадянської мужності, патріотизму. Один із кращих героїв Есхіла — титан Прометей, що уособлює образ непохитного борця за щастя людей. Серед найвідоміших творів письменника — «Прометей прикутий», «Перси», трилогія «Орестя».
Герої Софокла — носії високих духовних якостей, величі та шляхетності. «Едіп-цар» й «Антігона» — кращі взірці творчості цього давньогрецького письменника.
Еврипід змушував глядачів замислюватись про місце людини в суспільстві, ставлення до життя. Створені ним образи відрізняються глибиною психологічних характеристик. Найвідоміші трагедії Еврипі- да — «Медея», «Іполіт увінчаний», «Іфігенія в Авліді».
«Батьком комедії» називають Аристофана. Провідна тема його творчості — мир, злагода. Письменник прославився комедіями «Лісі- страта», «Хмари», «Жаби», «Вершники».
Образи й теми давньогрецьких міфів, творча спадщина античних авторів у різні часи надихала талановитих письменників до написання власних творів. Так, в українській літературі відлуння античності спостерігаємо в поемі Т. Шевченка «Кавказ», драматичних поемах Лесі Українки «Іфігенія в Тавриді», «Кассандра» та віршах «Сафо», «Ніо- бея», «Орфеєве чудо», у поемі «Прометей» А. Малишка. Показовими в цьому плані є також твори І. Франка («Життя Солона», «Геракл і Евандер»).
Блискучим українським перекладачем давньогрецьких творів Гомера, Есхіла, Аристофана був Микола Хомичевський, більш відомий як Борис Тен. Перекладові «Іліади» та «Одіссеї» Б. Тен присвятив понад тридцять років. Академік М. Бажан зазначив, що цьому перекладу може позаздрити будь-яка найрозвиненіша література.
Давньогрецька культура значною мірою вплинула на розвиток європейської цивілізації. Надбання грецького мистецтва частково лягли в основу естетичних уявлень наступних епох. Давньогрецька міфологія та література вже багато століть надихає письменників, художників та композиторів. Значення культури еллінів настільки велике, що часи її розквіту часто називають «золотим віком» людства. Ця культура найлюдяніша, вона дарує нам мудрість, красу та мужність.
Посилання на відео🔻
!!! Опрацювати параграф 3-4, створити листівку-запрошення до Греції
Греція є батьківщиною європейського театрального мистецтва. Театр у грецьких містах виник у V—VI ст. до н.е. і був пов'язаний із культом могутнього бога родючості Діоніса. На його честь греки влаштовували великі урочистості, під час яких виконували культові пісні (дифірамби), що містили елементи діалогу й театралізованого дійства. Згодом такі релігійні обряди перетворилися на самостійний вид мистецтва — театр, призначенням якого було вдосконалювати духовний світ особистості.
Що являє собою театр як синтез мистецтв?
Театральні вистави відбувалися під час великих державних свят. Протягом трьох днів, з ранку до вечора, в амфітеатрах Давньої Греції демонстрували вистави, що мали характер
У VII—V ст. до н.е. на узбережжі Чорного моря виникли міста- держави, засновані греками в межах сучасної території України: Кер- кінітида (нині Євпаторія), Tip, Ольвія, Херсонес (пізніше Корсунь), Феодосія, Пантикапей (нині Керч).
У містах Північного Причорномор'я, як і всюди в Елладі, будувалися театри для проведення діонісійських свят, але на цей час тільки в Херсонесі виявлені архітектурні залишки театру. Мешканці міста побудували кам'яний театр у III ст. до н.е., де постійно проводилися Діонісії та інші різноманітні свята.
Найдавніші свідчення про театри в містах Боспору належать до IV ст. до н.е. Можна тільки здогадуватися, що в театрах Північного Причорномор'я ставили твори уславлених грецьких драматургів і місцевих авторів, а дія п'єс відбувалася на північних берегах Чорного моря. До нашого часу збереглася лише одна трагедія Еврипіда «Іфі- генія в Тавриді», а за назвами й короткими цитатами відомі трагедія Софокла «Скіфи» та комедія Антифана «Скіфи і таври». Діонісійські та інші свята в театрах Ольвії, Херсонеса і Боспору супроводжувалися виставами трагедій і комедій.
До нашого часу дійшли імена видатних письменників Давньої Греції, чиї твори мали великий успіх у театрах різних міст-полісів: Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан.
Есхіла називають «батьком трагедії». Провідний мотив його творчості — уславлення громадянської мужності, патріотизму. Один із кращих героїв Есхіла — титан Прометей, що уособлює образ непохитного борця за щастя людей. Серед найвідоміших творів письменника — «Прометей прикутий», «Перси», трилогія «Орестя».
Герої Софокла — носії високих духовних якостей, величі та шляхетності. «Едіп-цар» й «Антігона» — кращі взірці творчості цього давньогрецького письменника.
Еврипід змушував глядачів замислюватись про місце людини в суспільстві, ставлення до життя. Створені ним образи відрізняються глибиною психологічних характеристик. Найвідоміші трагедії Еврипі- да — «Медея», «Іполіт увінчаний», «Іфігенія в Авліді».
«Батьком комедії» називають Аристофана. Провідна тема його творчості — мир, злагода. Письменник прославився комедіями «Лісі- страта», «Хмари», «Жаби», «Вершники».
Образи й теми давньогрецьких міфів, творча спадщина античних авторів у різні часи надихала талановитих письменників до написання власних творів. Так, в українській літературі відлуння античності спостерігаємо в поемі Т. Шевченка «Кавказ», драматичних поемах Лесі Українки «Іфігенія в Тавриді», «Кассандра» та віршах «Сафо», «Ніо- бея», «Орфеєве чудо», у поемі «Прометей» А. Малишка. Показовими в цьому плані є також твори І. Франка («Життя Солона», «Геракл і Евандер»).
Блискучим українським перекладачем давньогрецьких творів Гомера, Есхіла, Аристофана був Микола Хомичевський, більш відомий як Борис Тен. Перекладові «Іліади» та «Одіссеї» Б. Тен присвятив понад тридцять років. Академік М. Бажан зазначив, що цьому перекладу може позаздрити будь-яка найрозвиненіша література.
Давньогрецька культура значною мірою вплинула на розвиток європейської цивілізації. Надбання грецького мистецтва частково лягли в основу естетичних уявлень наступних епох. Давньогрецька міфологія та література вже багато століть надихає письменників, художників та композиторів. Значення культури еллінів настільки велике, що часи її розквіту часто називають «золотим віком» людства. Ця культура найлюдяніша, вона дарує нам мудрість, красу та мужність.
Посилання на відео🔻
!!! Опрацювати параграф 3-4, створити листівку-запрошення до Греції
09.09.-16.09.2020
Єгипетський стиль
Роль Давнього Єгипту у виникненні європейської культури
Зародження науки і мистецтва
Провідним видом мистецтва Давнього Єгипту була архітектура, яка разом з іншими видами мистецтва утворила прекрасну гармонійну єдність. У мистецтві Давнього Єгипту вперше виникло багато класичних архітектурних форм — піраміда, обеліск, колона, нові види скульптури та живопису. Основною ознакою єгипетської архітектури є монументальність. Повне уявлення про характер і велич єгипетської архітектури дають піраміди в Гізі — величезні гробниці фараонів Хеопса, Хефрена, Мікерина, що складали основу величезного поховального комплексу з поминальними храмами фараона та невеликими пірамідами царських родичів. До цього архітектурного ансамблю належить також най- відоміший витвір скульптурного мистецтва єгиптян — Великий Сфінкс, який є найбільшим кам'яним монолітом у світі.
Мистецтво скульптури Давнього Єгипту мало здебільшого сакральний характер. Єгиптяни звеличували в камені богів, фараонів і вельмож. Статуї уособлювали померлих і відрізнялись близькою портретною схожістю з реальними особами. Прикладом є статуя фараона Хефрена із поховального храму в Гізі, статуї фараона Аменхоте у Фівах.
Ремесла, сформовані в Давньому Єгипті (ткацтво, гончарство, металообробка, виготовлення скла, обробка каменю) та наукові знання (астрономія, медицина, математика та ін.) також стали основою подальшого розвитку європейської культури.
Іще одним із найяскравіших надбань Єгипту було винайдення системи нарисного (піктографічного) письма, де простежувався стійкий
зв'язок між зображенням і змістом. Давньоєгипетські зображення і написи утворюють міцний художній синтез, що свідчить про зв'язок писемності з образотворчим мистецтвом. Винахід нарисного письма є найбільшим внеском давніх єгиптян у світову цивілізацію й культуру, а давньоєгипетська література помітно вплинула на художню творчість інших давніх народів.
Культура Давнього Єгипту є однією з найстаріших і унікальних культур Сходу. Вона значною мірою вплинула на історичний і культурний розвиток народів Передньої Азії, античної Греції та Давнього Риму.
Посилання на відео🔻
!!! Опрацювати параграф 1-2, зліпити з пластиліну нагрудник фараона
11.05.-18.05.2022Стилі мистецтва  Протягом усього існування людства його супроводжувало мистецтво. За цей час воно активно розвивалося, набуваючи нових форм і втілюючи нові стилі. У мистецтві поняттям стиль визначають вагомі етапи та напрями його розвитку. Художній стиль характеризує втілене мовою мистецтва відображення історичного життя суспільства, естетичних поглядів різних суспільних груп певної епохи або творчого напряму. Кожна епоха створювала власний неповторний стиль у мистецтві, що через поєднання різних виразових художніх засобів і прийомів відбивав та узагальнював типові для цієї епохи теми, ідеї, світогляд людей. Поняття «стиль» часто використовується в нашому повсякденному житті, як-от: стиль роботи, стиль одягу, стиль гри тощо. Про стиль говорять у літературознавстві, лінгвістиці, мистецтвознавстві, естетиці, культурології. Стиль відображає також характерні ознаки національної або етнічної своєрідності, наприклад: східний, слов’янський, скандинавський, іспанський, африканський стилі тощо. Ідеться про національний стиль. У європейському мистецтві народжувалися, формувалися, розвивалися, а потім змінювали один одного різні мистецькі стилі. Їх поява була зумовлена зрушеннями у світогляді людей, змінами художніх уподобань епохи, що давали поштовх до пошуку якісно нових художніх форм. І кожен стиль, самоцінний та самодостатній, був продуктом свого часу, відбиваючи світосприйняття людей. В історії культури ці стилі здобули назву «великі європейські стилі». Саме з ними ви ознайомлювалися в минулому навчальному році: античним, візантійським, романським, готичним, Ренесансом, бароко, рококо, класицизмом, романтизмом, реалізмом. Яскраві ознаки стилю виявлялися переважно в одному або кількох видах мистецтва. Наприклад, споруди романського та готичного стилів; живопис і скульптура Ренесансу та бароко, музика класицизму й романтизму, живопис реалізму. Пригадайте, у яких видах мистецтва найяскравіше виявилися ознаки відомих вам стилів. Античний стиль безпосередньо пов’язаний з давньогрецькою та давньоримською культурою, античними філософією та міфологією. Він відомий, зокрема, чудовими пам’ятками архітектури та скульптури. Ці неперевер-шені твори досі викликають у нас захоплення своєю неповторною красою і довершеністю. Для архітектурних споруд Давньої Греції була характерна збалансованість композиції та рівновага їхніх частин. Саме в архітектурі Еллади було вироблено сувору систему, засновану на пропорційному співвідношенні всіх частин будівлі. Склалися три класичних ордери, які продовжують застосовуватися й нині: доричний, іонічний і коринфський. Давньогрецька архітектура була такою гармонійною та цілісною, що згодом пізнішими стилями сприймалася як першоджерело - еталон для наслідування. Давні римляни, як хороші «учні» греків, не тільки повністю перейняли їхню спадщину, але й розвинули її. Колізей, тріумфальні арки, колони, циліндричні склепіння, прекрасні скульптури знатних людей, богів, богинь, рельєфи, дивовижний художній розпис до сьогодні вражають своєю гармонійністю. Найхарактерніші ознаки візантійського стилю - витонченість, розкіш і вигадливість - яскраво втілилися в культових християнських спорудах, де зовнішня простота поєднувалася з пишнотою декору інтер’єру. Для його оздоблення використовували глазуровану плитку, слонову кістку, золото, срібло, мармур, напівкоштовні камені. У мозаїках з’явилося умовне золоте тло, фігури звелися до плоских зображень. Візантійському мистецтву ми завдячуємо створенням ікони (візантійський іконографічний канон), хрестово-купольних храмів, іконостаса тощо. У романському стилі основна роль належала архітектурі. Провідними типами будівель були лицарський замок, монастирський ансамбль, храм. Замки завжди будували в місцях, зручних для захисту. Їх зводили на високих пагорбах, схилах річок, обмуровували стіною та обкопували ровом. Оскільки основною метою було дотримання міцності будівель, їхня архітек- тура не вирізнялася особливою витонченістю і красою. Споруди цього стилю були строгі, позбавлені будь-яких надмірностей у декорі. Замки переважно складалися із широких круглих або чотирикутних веж із зубчастими платформами. Будівлі мали масивні стіни, вузькі вікна. Вхід до них оформлявся врізаним у стіни порталом. На зміну романському стилю прийшов готичний, споруди якого відрізнялися своїми витягнутими формами - вони ніби линули вгору. Готичне мистецтво було переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою. Особливе місце в ньому посідав собор - найвищий зразок синтезу архітектури, скульптури та живопису (вітражів). Храми щедро прикрашали рельєфами, статуями, зображеннями фантастичних тварин, рослинним орнаментом тощо. Великого розквіту досягло мистецтво вітража, з’явився вівтарний живопис. Масштабний простір собору, вертикалі його веж і склепінь, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів справляли потужний емоційний вплив на вірян. Новий стиль - Ренесанс - збагатив мистецтво духом свободи й вірою в людські можливості. Саме в цей час склалося уявлення про гармонію, що панує в природі, і про людину як вінець її творіння. Саме віра в необмежені можливості людини, безмежний дух пізнання спричинили докорінні зміни і у світосприйнятті людей, і в художній творчості. Головними ознаками цього світоглядного перевороту епохи є гуманізм (віра в людину) і секуляризація (звільнення від релігійного впливу) - перехід до світського стану суспільства. На зміну панівним гаслам Середньовіччя щодо швидкоплинності людського життя й вічного життя на «тому світі», уславлення всього, пов’язаного з Богом, в епоху Відродження приходять інші: людина може бути щасливою не лише на небі, після смерті, а й на землі, за життя. Навіть назви філософських праць: середньовічної («Про презирство до світу») і ренесансової («Про гідність людини») - свідчать про те, що людина доби Ренесансу чітко усвідомлювала свою роль, відчувала, що почала жити в інші, Нові часи. Саме в епоху Відродження створено математично строге вчення про способи передачі простору, що отримало назву система перспективи. Після її відкриття реалістичне зображення навколишньої дійсності стало обов’язковим для європейських художників.
Глибока перспектива, пропорційність, симетрія, гармонійність форм -неодмінні вимоги естетики Ренесансу. А відома теза давньогрецького філософа Протагора «людина є мірою всіх речей» отримує наочне втілення у творах мистецтва Відродження. Митці Ренесансу досягли високої майстерності у втіленні гармонійного образу людини - її фізичної краси та глибини почуттів. Велич людини віддзеркалювалась як у пластичних, так і в просторових мистецтвах. В архітектурі значення надавалося симетрії, пропорційності, заснованій на принципі «золотого перерізу», геометрії і порядку складових частин. Архітектурним спорудам Ренесансу властиве панування півсфери купола, упорядковане розміщенням колон, арок, ніш тощо. Інтер’єри будівель (стіни і стелі) прикрашали масштабними фресками, що візуально розширювали простір приміщення і в цілому створювали враження торжества людського духу і можливостей. Найвищого розквіту мистецтво Ренесансу набуло у творчості митців Високого Відродження та Північного Відродження, витвори яких є перлинами золотого фонду європейського мистецтва. Пригадайте відомих вам митців Відродження. Які жанри живопису сформувалися в цю художню епоху? Спокійний, урівноважений стиль мистецтва епохи Відродження змінив емоційний, динамічний стиль бароко, що знайшов своє відображення в архітектурі, живописі, музиці й літературі. Основними рисами бароко є прагнення до величі й пишності, контрастності, просторового розмаху, розкошу, динамічності образів, симетрії і змішування масштабів, поєднання реальності та ілюзії. Яскраве та емоційне мистецтво бароко прагнуло приголомшити глядача, пробудити в ньому піднесені почуття, але все-таки його вищою метою було служіння християнській вірі. Архітектурі в стилі бароко властиві цілісність, плинність складних криволінійних форм, великі розміри споруд. У фасаді та інтер’єрі будівель зазвичай використовуються скульптури, безліч пристінків, рустовані колони, пілястри. Куполи переважно багатоярусні, складної форми.
В епоху бароко живопис став більш аристократичним, барвистим і динамічним, йому були притаманні незвичайні сюжети. Твори живопису сповнені драматизму та експресії, їм властива виражена гра світла й тіні, кольору та відтінків. Цей час ознаменувався початком нової на той час епохи в розвитку музичної культури Європи - виникненням опери, поширенням світського мистецтва, появою великого розмаїття нових жанрів, форм, виражальних засобів, серед яких найголовнішими стали краса та виразність мелодії. Важливого значення набули сольний спів, зокрема бельканто, а також утілення в музиці багатства людських почуттів. Цей стиль збагатив музичне мистецтво утвердженням мажорно-мінорної системи, а також нових музичних форм: партити, сюїти, фуги. У музиці бароко вершини свого розвитку досягла поліфонія, а «королем інструментів» став орган. Пригадайте, як в українському мистецтві виявився стиль бароко. Схарактеризуйте його на прикладі творів мистецтва. Рококо - вишуканий і витончений стиль початку XVIII століття, що став ніби продовженням бароко, його видозміною. Поява рококо зумовлена змінами у філософії та смаках придворної аристократії (щонайперше французької). Архітектурі цього стилю притаманні невеликі розміри будівель (салони, приміські будиночки, павільйони тощо), камерність і затишність приміщень. Ознакою рококо є вишуканість форм, що досягалася за рахунок невеликих розмірів кімнат із заокругленими кутами або ж овальних у плані, особливого декорування інтер’єрів - вишуканих, витончених, комфортних, з великим декоративним навантаженням (позолочені орнаменти у вигляді переплетень, завитків, опуклих щитів тощо, різьблені панелі, дзеркала, статуетки, вишукані меблі). Музиці рококо також властиві камерність і мініатюрність форми, наявність граційно-грайливих образів, що втілювалися переважно у творчості французьких клавесиністів.
Довідка Народженню опери ми маємо завдячувати епосі Відродження - у той час італійці, як, власне, і весь світ, виявляли великий інтерес до культури Давніх Риму та Греції. Особливо їх цікавила антична драма - розповіді історій про богів і міфологічних героїв у драматичній формі, - у якій коментатором подій був хор. Перший такий спектакль під музичний супровід - «Дафна» за давньогрецьким міфом про бога Аполлона італійського композитора Якопо Пері - було поставлено у Флоренції в 1597 році. На жаль, до наших днів він не зберігся, однак залишилася інша опера цього композитора - «Еврідіка». Утім, ці твори, хоч їх і вважають родоначальниками оперного жанру, не можна назвати операми в загальновідомому сенсі. Це було скоріше чергування музичних номерів між актами п’єси. Та й власне назви «опера» тоді не існувало. Самі італійці вживали це слово на позначення твору загалом, а поставлені трагедії називали «музичною драмою». Насправді ж це були звичайні постановки з музичними номерами між актами. Першою ж оперою, що певною мірою відповідає сучасному визначенню, стала трагедія «Орфей» композитора Кпаудіо Монтеверді, написана в 1615 році. Оркестр, що супроводжував музично-драматичний твір, налічував до 40 інструментів, які не просто виконували музику між актами, а передавали характери персонажів і сцен. У часи класицизму німецький композитор Христоф Віллібальд Глюк здійснив оперну реформу, що полягала в підпорядкуванні музики драматичній дії. Усю увагу митець зосередив на виявленні внутрішнього світу героїв. Інструментальні й вокальні засоби було спрямовано на розкриття змісту кожного слова тексту. Знаковою оперою стала «Орфей і Еврідіка». Вершиною розвитку цього жанру в часи класицизму стала творчість Вольф-ганга Амадея Моцарта. Митець створив власний інтернаціональний оперний стиль, що відзначався гармонією між сольними й ансамблевими номерами, між вокальним та інструментальним началами. XIX століття називають класичною епохою історії оперного театру. У цей кульмінаційний період розкрилися всі його ресурси, сягнули повноти розвитку всі компоненти. Розквіту оперний жанр досяг у творчості Джузеппе Верді. Одним із великих реформаторів опери XIX століття був відомий німецький композитор Ріхард Вагнер. Він намагався створити оперу, у якій драма була головною метою, а музика - засобом. Митець вважав, що традиційну оперу має змінити музична драма, у якій слово й музика рівноправні та об’єднані в єдине ціле. Для безперервного розвитку дії майстер пропонував увести вільні діалоги й монологи. Великого значення він надавав виразності вокальної мови, де слово мало значне смислове та емоційне навантаження.
Стиль класицизму (від лат. classicus - «зразковий») утверджував думку про розумність і гармонійність буття, про єдність та порядок у світі. Цей стиль яскраво виявився в архітектурі та музичному мистецтві. На будівлях класицизму позначається вплив розсудливості й математичної розрахова-ності, статичності та рівноваги. Геометризм підкреслено статичних форм і логічність планування класицисти запозичують в античної ордерної системи, не прагнучи, утім, до прямого копіювання. Стіни трактуються як гладенькі поверхні, що обмежують чіткі, симетрично розташовані об’єми. Архітектурний декор застосовується скупо й так, щоб не закривати загальної структури стін, залишаючись лише своєрідним акомпанементом. Естетика класицизму яскраво виявилася і у французьких регулярних парках з чітким геометричним їх плануванням та живописних творах, у яких утілено порядок, чіткість, гармонію, урівноваженість, піднесено-безпристрас-ну високу красу. На класицистичних портретах зображено людей сильних характерів і величних учинків, високого суспільного призначення, на їхніх обличчях панує спокій як вираження віри в перемогу розуму. Мова живопису наповнена мірою і порядком, композиційною врівноваженістю, плавним і чітким лінійним ритмом. Ці засоби чудово передають сувору величність ідей і характерів. Колорит будується на гармонії глибоких і сильних тонів. Найвищі зразки класицизму в музичному мистецтві - творчість віденських композиторів-класиків: Йозефа Гайдна, Вольфганга Амадея Моцарта й Людвига ван Бетховена, - у якій сформувалися великі жанри: симфонія, камерна соната та інструментальний концерт. Інструментальним творам та оперним аріям притаманні чіткість ритму, досконалість і ясність гармонічної мови, стрункість і пропорційність форми. На зміну впорядкованому класицизму в європейському мистецтві приходить новий художній стиль - романтизм з його гуманістичними ідеалами й особливою увагою до думок, почуттів та емоційних станів людини. Музика, ніби голос серця, здатна передати все розмаїття людської душі, відкрити у звуках найтонші нюанси безмежного світу почуттів, настроїв, задумів. І, можливо, саме тому ідеї романтизму чи не найяскравіше втілилися в музичному мистецтві. Адже саме емоційну виразність, першість почуття над раціональним мисленням романтики мали за найвищу мету. Просвітницькому ідеалу розуму представники цього стилю протиставили культ почуттів. Вони зосередилися на людських переживаннях, що виражали неповторну індивідуальність особистості. Однак протилежність романтизму класицизму відносна, оскільки романтики сприйняли й розвинули досягнення класиків. Але романтики прагнули більшої конкретності музичних ідей, тіснішого зв’язку з образами літератури, інших видів мистецтва. Це привело до появи програмних творів.
Головним досягненням романтичної музики було чуйне, тонке й глибоке вираження внутрішнього світу людини, розмаїтості її душевних переживань. Тому ця музика тяжіє до різнохарактерних мініатюр, активно розвиваються камерні жанри, часто створюються їх цикли або вільні композиції в дусі романтичних поем і фантазій. Розвиваючись у багатьох країнах, романтизм повсюдно набував яскравої національної своєрідності, обумовленої власними історичними особливостями й національними традиціями. Фортепіано стає не тільки досконалим інструментом для втілення емоційного світу людини, але й творчою лабораторією композитора й виконавця, що вражали своєю майстерністю та віртуозністю у вираженні найглибших інтимних настроїв. Завдяки музично-просвітницьким старанням Роберта Шумана, Фелікса Мендельсона, Ференца Ліста та їхніх послідовників утверджується новий підхід до виконавської інтерпретації, що ґрунтується на відчутті гармонії між художнім змістом твору та його виконанням і певній мірі артистичної свободи, пов’язаної з проявом панівної естетики втілення безпосереднього почуття. Саме в цей час яскраво виявляється індивідуальна творча манера різних митців-виконавців - стиль митця. Прагнення митців зображати дійсність у формах самої дійсності приводить до появи в мистецтві стилю реалізм. Яскраво він виявився в образотворчому мистецтві, особливо в живописі, де художники прагнули достовірності у відтворенні подій, явищ і предметів. Вони зверталися до історичних подій і персонажів, реально відтворювали образи, характери, обставини дійсності, повсякденного життя - без ідеалізації й прикрашання. Об’єднайтеся у групи (за видами мистецтва). За допомогою поданих у підручнику ілюстрацій (с. 6-13) розкрийте найхарактерніші риси відомих вам художніх стилів.
1 - Ебенейзер Кроуфорд. Вольфганг Амадей Моцарт і його батько Леопольд займаються музикою; 2 - Ежен Делакруа. Свобода, що веде народ Про що можуть розповісти ці мистецькі полотна? Поміркуйте над твердженням про те, що мистецтво може бути способом пізнання, виховання, засобом інформації. Для аргументованої відповіді (схвальної чи критичної) наведіть приклади творів різних видів мистецтва. ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ Музика і вірші Святослава Вакарчука
Поміркуйте над змістом пісні. Подискутуйте на тему «Які пісні слухаю я? Чому вони мені подобаються?». ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ Створіть закладку із зображенням творів мистецтва різних стилів (аплікація).
словник Національний стиль - відображення в мистецьких творах етнонаціональ-них особливостей певного народу, нації, країни або окремих її регіонів. Стиль - сукупність спільних ознак, система художніх форм, наділених певною якістю й змістовою виразністю. Ознаки певного стилю можуть проявлятися в різних сферах життя людини. Стиль митця - індивідуальна творча манера митця, його , «творче обличчя». !!! Опрацювати матеріал, скласти таблицю стилів мистецтва04.05.2022
Стильовий синтез
!!! Переглянути презентацію,опрацювати статтю підручника,скласти короткий конспект27.04.2022
Реалістичний стиль у музичному мистецтві
Посилання на музичні твори:🔻
Джузеппе Верді "Ріголетто" https://www.youtube.com/watch?v=xCFEk6Y8TmM М.Мусоргський "Борис Годунов" https://www.youtube.com/watch?v=vegf1vJiX04 Д.Січінський "Роксолана" https://www.youtube.com/watch?v=R9AtIa2d0AA !!! Переглянути презентацію, скласти короткий конспект, прослухати музичні твори 13.04-20.04.2022Реалістичний стиль в образотворчому мистецтві
Як ви думаєте, у якому з видів мистецтва кращі можливості для зображення правди життя?
У середині XIX ст. романтизм поступився місцем реалізму, який часто розглядають як його протилежність, як мистецтво «втрачених ілюзій». Романтики намагалися створити нову, прекрасну реальність, а реалісти — правдиву. Вони відображували життя у справжніх образах, а не у вигаданих, що виникли в уяві митця.
Розвивався реалізм у різних країнах не одночасно і набував різноманітних форм. Нерідко митці починали свій творчий шлях як романтики, а згодом переходили на позиції реалізму. У цей період у мистецтві спостерігають одночасне існування класицистичних, романтичних і реалістичних тенденцій. Усі ці стилі тяжіли до вищих орієнтирів краси, але обирали різні шляхи її досягнення. Своєрідне взаємне переплетення стилів завжди відбувалося в мистецтві й особливо в кожну перехідну добу.
Реалістичний напрям, як і попередні стилі, виявився в різних мистецьких галузях — літературі (романи й повісті Ч. Діккенса, О. Бальзака, М. Гоголя, Л. Толсто-го), живописі (картини Г. Курбе, І. Рєпіна), музиці (опери Дж. Верді, М. Мусоргського), театрі (М. Щепкін, М. Заньковецька). Реалізм був представлений багатьма національними і авторськими варіантами стилю. Проте всім їм була властива достовірність у відтворенні дійсності. Показовою є поява творів, що містять не лише правдивість, а й сатиру.
В образотворчому мистецтві набув розквіту так званий критичний реалізм, який змальовував явища соціальної дійсності, працю простих людей. Відмінною рисою реалізму є звернення до повсякденного життя в побутовому та історичному жанрах, у портреті й пейзажі.
Легенда іспанського мистецтва Франсіско Гойя створив свій дивний світ образів у численних картинах (понад 6 тис.) і гравюрах, які вражають таємничою загадковістю. У його романтичних роботах раннього періоду — вуличних сценках, святкуваннях, прогулянках, іграх — переважає декоративність. Наступний період розкриває іншу грань його таланту — реалістичну. У серії гостро сатиричних гравюр «Капрічос» митець відкрив нове бачення світу з його нороками й страхіттями. Отже, митця вважають предтечею реалістичного мистецтва.
Що відбувається на картинах? Що можна розповісти про цих людей? Чим вони займаються, як одягнуті? Схарактеризуйте художні засоби митця (композиція, контраст світла і тіні, динаміка). У якій з ілюстрацій домінують ознаки романтизму, а в яких — реалізму?
Французькі художники Жан Де-зіре Гюстав Курбе і Жан-Франсуа Мілле першими з живописців звернулися до зображення життя знедолених людей, важкої праці селян. Прості образи збиральниць колосків на полі після жнив чи віяльниць за буденною роботою викликають співчуття.
Гюстава Курбе вважають засновником критичного реалізму в західноєвропейському образотвор-чомумистецтві.
До якого жанру належать картини? У чому особливість їх композицій? Порівняйте колорит картин. Що можна сказати про персонажів? Чим відрізняються реалістичні образи від романтичних?
Графіка відомого карикатуриста, майстра експресивного рисунка , Оноре Віктор’єна Дом’є — це гостра сатира на сучасне суспільство. У живописних полотнах він часто зображував праль, водоносів, ковалів, робітників, міську юрбу. Картина «Вагон ІП класу» — приклад фрагментарності композиції, улюбленого прийому митця, котрий дає змогу відчути зображене як частину дії, що відбувається за її межами.
, Що відбувається на картинах? Кого зображено? Якими засобами Дом’є ' зосередив увагу глядача на фігурах у центрі, якими зобразив людей у віддаленні? Доведіть, що ці твори реалістичні, а не романтичні.
Послідовники французького критичного реалізму створювали також образи дітей бідняків за роботою, як, наприклад, Жуль Бастьєн-Лепаж.
У російській культурі високого розвитку реалізм досяг у творчості художників-передвижників І. Крамського, М. Ге, І. Рєпіна, В. Перова, В. Васнецова, І. Шишкіна та ін. Вони створили в Петербурзі Товариство пересувних художніх виставок (1870), що згуртувало навколо себе передових російських і українських митців. Передвижники не просто правдиво зображували історичні події, природу, людей у різних жанрах, а й поширювали свої демократичні погляди на суспільну роль мистецтва серед населення міст.
З історії шедевра
Українська тема посідала значне місце у творчості видатного художника-реаліста Іллі Рєпіна (1844-1930), який був родом із Чугуєва на Харківщині. В історичному жанрі митця більше цікавили не самі події, а людські характери. Всесвітньо відома картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» сповнена народного гумору. У ній І. Рєпін вперше вводить в історичний живопис таку кількість зображень людей, які сміються.
Для втілення масштабного задуму багатофігурної композиції (розмір 2,03x3,58 м) художник їздив на Хортицю, вивчав історичні джерела, консультувався у знаного етнографа Д. Яворницького (на картині він зображений у ролі писаря). Під час спостережень за різними колоритними типажами облич в Україні та на Кубані було створено багато етюдів. Натурниками для зображення персонажів картини були сучасники художника. Зокрема, під
час перебування в Качанівці на Чернігівщині йому позував сам господар поміщицького маєтку Василь Тарнов-ський-молодший, відомий меценат і колекціонер українських старожит-ностей, а з його кучера І. Рєпін «списав» образ козака Голоти.
В одному з листів І. Рєпін писав із захопленням про українських козаків: «Ніхто в усьому світі не відчував так глибоко свободу, рівність і братерство. Запоріжжя завжди залишалося вільним і нічому не підкорилося!»
Розкажіть, що відбувається на картині у момент, який виокремив художник з потоку історичних подій. Опишіть характерні образи запорожців. їхній одяг, зброю. Зверніть увагу, як реалістично художник передав пози, погляди, міміку козаків, які придумують різноманітні дошкульні слова або емоційно на них реагують. Чи всі козаки сміються? У чому полягає оригінальність композиції? Схарактеризуйте її плановість, колорит.
Українські митці по-різному втілювали принципи реалізму у своїй творчості. Провідними членами Товариства передвижників стають вихідці з України: К. Трутовський, М. Пимоненко, М. Ярошенко, А. Куїнджі, О. Мурашко, К. Костанді. Новаторське мистецтво передвижників завдяки виставкам у Києві, Харкові, Одесі ставало здобутком широких верств населення, виховувало в українців художні смаки й громадянські почуття. Під впливом зростання національної свідомості в суспільстві виникла реалістична художня школа Миколи Мурашка.
Костянтин Трутовський, чудовий знавець українського сільського побуту, наповнював зображувані сюжети виразними життєвими деталями. Адже поетична краса народних обрядів, звичаїв, одягу українців викликали в нього справжнє захоплення.
На портретах Миколи Ярошенка поряд з людьми інтелектуальної праці можна побачити типових для демократичного мистецтва пересічних персонажів, таких як дівчину-курсистку, в’язнів, коваля тощо. Картинам митця притаманні достовірність, правдивість зображення деталей.
Новаторською для пейзажу стала творчість Архина Куїнджі. Перша ж виставлена ним картина — «Ніч на Дніпрі» — стала сенсацією в Петербурзі. Художник володів тонким мистецтвом гри світла і кольору. На полотні «Березовий гай» він передає різкий контраст світла й тіні, який створює враження яскравого сонячного повітря.
Архип Куїнджі. Березовий гай
Схарактеризуйте теми й образи художників-передвижників. Яка з картин вам сподобалася найбільше? Чому?
Правдиве зображення життя українського села — основна тема творчості провідного майстра жанрового живопису, художника-передвижника Миколи Пимоненка. На його живописних полотнах «оживали» народні обряди та звичаї, побут і ярмарки, різноманітні серйозні й жартівливі сцени з життя українців. Зазвичай реалістичний сюжет розгортається на тлі чарівної природи.
Ранні твори засновника Товариства південноросійських художників Киріака Костанді, який очолив одеську живонисну школу, принесли йому успіх та визнання на пересувних виставках.
До яких жанрів належать картини, представлені на ілюстраціях? Розкажіть, як ви розумієте ці сюжети. У чому, на вашу думку, полягає реалізм зображення?
В епоху блискучого розвитку пейзажного живопису в українському мистецтві мальовничість скромних сільських краєвидів привертала увагу багатьох художників. Вони відтворювали національні ландшафти з поетичністю і достовірністю, передавали настрій природи, замилування її красою. «Шукачем сонця» називали витонченого пейзажиста Володимира Орловського, майстра сонячного колориту, світлотіньових ефектів. Пензель Сергія Васильківського віртуозно змальовував українські ліси, річки, повитий смерковим сумом степ. Творча спадщина митця налічує майже 3,5 тис. полотен різних жанрів.
Які настрої викликають у вас зображені українські краєвиди? Як художники використовують засоби світлотіні, колориту?
Зачинателем західноукраїнської реалістичної школи живопису вважають Корннла Устняновича, який створив багато портретів, низку картин на історичні теми й пейзажі. У картинах митця, наприклад, «Мазепа на переправі через Дніпро», «Битва під Зборовом», «Бойківська пара», «Гуцулка біля джерела», відчутні потужні традиції класицизму і романтизму.
В історичному жанрі й баталіях вагомим був творчий доробок буковинського митця Михайла Іваснжа. Його твори мають яскравий національний колорит, вирізняються досконалістю складних багатофігурних композицій.
Реалістичні риси були притаманні й мистецтву скульптури — монументальної і станкової. У містах України були встановлені пам’ятники видатним діячам культури.
Перші реалістичні зображення в українській скульптурі виникають завдяки творчості Михайла Мнкешшіа. За його проектами встановлено чимало пам’ятників у Петербурзі, Києві, Севастополі. До числа кращих тво-
рів майстра належить кінний пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому на Софійському майдані в Києві, який став одним із символів міста.
Автор пам’ятників І. Котляревському та М. Гоголю в Полтаві Леонід Позен розробляв також історичний і побутовий жанри у станковій скульптурі, звертаючись до реального життя і національних тем. Особливим драматизмом сповнена його скульптурна композиція «Лірник».
У чому, на вашу думку, полягає реалістичність пластичних зображень?
Таким чином, реалізм збагатив образотворче мистецтво новими сюжетами й образами, удосконалив його виразові засоби. Кращі художники реачістичного напряму присвятили свої твори зображенню історії, природи й побуту свого народу. Отже, вони піднімаються до критичного осмислення явищ дійсності, що було характерним для передових митців того часу.
 
Мистецька скарбничка
Реалізм (з фр. геаІіБте — дійсний) — художній напрям, який передбачає правдиве, історично достовірне, об’єктивне і всебічне відображення дійсності специфічними засобами художньої творчості.
Карикатура (від італ. «перевантажувати»*, «перебільшувати») — навмисне смішне або спотворене зображення предмету або особи. Комічного ефекту досягають за допомогою перебільшення характерних рис образу
1. Назвіть видатних художників-реалістів. Яким жанрам живопису надавали перевагу художники реалістичного напряму і яких персонажів вони зазвичай зображували?
2. Порівняйте особливості стилів реалізму і романтизму на прикладі картин певного жанру.
3. Наведіть приклади реалістичного напряму в мистецтві скульптури.
4. Самостійно проведіть дослідження і з’ясуйте, хто з художників присвячував свої твори тематиці українського козацтва.
5. За бажанням у вільний час ознайомтеся з творчістю видатного іспанського художника за фільмографією: «Гойя, або тяжкий шлях пізнання», «Гойя в Бордо», «Привиди Гойї».
!!! Намалювати жанрову картину (сцену побуту)06.04.2022Романтизм у музиці
Романтизм є своєрідною реакцією на Просвітництво з його культом розуму. Його виникнення було обумовлено різними причинами. Найважливіша з них - розчарування в підсумках Великої французької революції, яка не виправдала сподівань, які на неї надій.
Притаманний романтичній музиці глибокий інтерес до людської особистості висловився в переважанні в неї особистого тону. Розкриття особистої драми нерідко набувало у романтиків відтінок автобіографічності, який вносив до музику особливу щирість. Так, наприклад, багато фортепіанні твори Шумана пов'язані з історією його любові до Кларі Вик. Автобіографічний характер своїх опер всіляко підкреслював Вагнер. Увага до почуттів призводить до зміни жанрів - панівне становище набуває лірика, в якій переважають образи любові. З темою «ліричної сповіді» дуже часто переплітається тема природи. Резонуючи з душевним станом людини, вона зазвичай забарвлюється почуттям дисгармонії. З образами природи тісно пов'язаний розвиток жанрового і лірико-епічного симфонізму (одне з перших творів - «велика» симфонія C-dur Шуберта). Справжнім відкриттям композиторів-романтиків стала тема фантастики. Музика вперше навчилася втілювати казково-фантастичні образи чисто музичними засобами. У операх XVII - XVIII століть «неземні» персонажі (як, наприклад, Цариця ночі з моцартовской «Чарівної флейти») розмовляли на «загальноприйнятому» музичній мові, мало виділяючись на тлі реальних людей. Композитори-романтики навчилися передавати фантастичний світ як щось цілком специфічне (за допомогою незвичайних оркестрових і гармонійних фарб). Яскравий зразок - «Сцена у вовчому ущелині» в «Чарівному стрілкою» Вебера. У вищою мірою характерний для музичного романтизму інтерес до народної творчості. Подібно поетам-романтикам, які за рахунок фольклору збагачували і оновлювали літературну мову, музиканти широко зверталися до національного фольклору - народних пісень, баладам, епосу (Ф. Шуберт, Р. Шуман, Ф. Шопен, І. Брамс, Б. Сметана, Е . Гріг і ін.). Втілюючи образи національної літератури, історії, рідної природи, вони спиралися на інтонації і ритми національного фольклору, відроджували старовинні диатонические лади. Під впливом фольклору зміст європейської музики яскраво перетворилося. Нові теми й образи зажадали від романтиків розробки нових засобів музичної мови і принципів формоутворення, індивідуалізації мелодики та впровадження мовних інтонацій, розширення тембрової і гармонійної палітри музики (натуральні лади, барвисті зіставлення мажору і мінору і т. Д.). Оскільки в центрі уваги романтиків вже не людство в цілому, а конкретна людина з його неповторним відчуттям, відповідно і в засобах вираження загальне все більше поступається місце одиничному, індивідуально своєрідного. Зменшується частка узагальнених інтонацій в мелодиці, загальновживаних акордових послідувань в гармонії, типових малюнків у фактурі - всі ці кошти індивідуалізуються. У оркестровці принцип ансамблевих груп поступився місцем соло майже всіх оркестрових голосів. Найважливішим моментом естетики музичного романтизму була ідея синтезу мистецтв, яка знайшла найбільш яскраве вираження в оперній творчості Вагнера і в програмній музиці Берліоза, Шумана, Ліста. |
Термін "класична" в музиці в основному іпользуются для визначення серйозною, художньої музики, тобто музики, яка не є народної, популярної, джазом, роком і т.д. Але також є і "класичний" період в історії музики, званий класицизм, яскравими представниками класицизму були Гайдн і Моцарт.
Класицизм почався в епоху Просвітництва - час радикальних змін в усвідомленні людських і соціальних цінностей і правил поведінки в суспільстві. Знову з'явилися поняття прав людини, захист цих прав і свободи віросповідання і слова, відбувся поворот до простоти і природності, який відбився в чистому архітектурному стилі, що нагадує стиль Стародавньої Греції та Риму - звідси і термін "класичний".
Зростання свободи в суспільстві привів до появи перших публічних концертів, в головних містах Європи утворюються музичні товариства і оркестри.
Відбулися докорінні зміни в оркестрах, не залишилося потреби в клавесині або органі як в основних музичних інструментах, духові інструменти - кларнет, флейта, труба та ін. Навпроти зайняли своє місце в оркестрі і створили новий, особливий звук.
Новий склад оркестру привів до появи симфонії - найважливішого типу музики, за стандартом складається з трьох темпів - швидкого початку, повільної середини і швидкого закінчення. Одним з перших композиторів, які використовували симфонічний формат, був син И.С.Баха - Карл Філіпп Емануель Бах.
 |
Разом з новим складом оркестру з'являється і струнний квартет, що складається з двох скрипок, альта і віолончелі. Роботи створюються спеціально для струнного квартету зі своїм стандартом в чотири темпи, що нагадує про симфонії.
У цю ж епоху було створено піаніно чи фортепіано (правильна назва). Це дозволило музикантам-клавішник виконувати музику в різних варіаціях, як м'яко (piano), так і більш голосно (forte), залежно від використовуваних клавіш.
Найбільш важливими з сольних творів класичного періоду були сонати, вони створювалися для будь-якого сольного інструменту, але в першу чергу для гри на фортепіано. Як і симфонії, сонати стали способом об'єднання безлічі різних типів інструментальної музики в один тип.
Найяскравішими композиторами класицизму були великі австрійці - Йозеф Гайдн і Вольфганг Амадей Моцарт. Гайдн створив фантастичну хорову, оперну, оркестрову та інструментальну музику, але найбільшу його досягнення саме симфонії, яких він написав більше ста.
Моцарт - геніальний композитор усіх часів і народів. Проживши коротке життя, він залишив неймовірне музичну спадщину (наприклад, 41 симфонію). Найбільшим його досягненням вважаються опери, в них він показав себе і як великий музикант і як талановитий драматург, деякі з його найпрекрасніших опер - "Дон Жуан", "Весілля Фігаро", "Чарівна флейта".
Наприкінці вісімнадцятого століття сходить ще одна зірка класичної музики - Людвіг Ван Бетховен, композитор, який почав складати музику в класичному стилі, успадкованому від Моцарта і Гайдна, але в кінцевому рахунку переріс це і буквально розколов класичний стиль, відзначаючи зорю нової епохи, відомої як Романтичний період в музиці.
Класична епоха була часом, коли композитори вводили відчуття елегантності в музику. Ця ясна і чиста музика, несуча спокій і розслаблення, насправді набагато глибше і в ній можна виявити драматичне ядро, зворушливі почуття і безмежний драйв.
Великі твори Класичною епохи:
Моцарт "Реквієм", "Дон Жуан", "Чарівна флейта", Концерт для фортепіано з оркестром № 21, Концерт для кларнета
Гайдн "Створення світу", Симфонія № 101 "Годинник", Струнний квартет oп.76 № 3 "Імператор"
Глюк "Орфей і Евредіка"
Бетховен Симфонія № 3 "Eroica"
!!! Опрацювати теоретичний матеріал, скласти конспект. Прослухати запропоновані твори.
Й.Гайдн Соната №37 🔻
ttps://www.youtube.com/watch?v=0i3Xp6RweF0
https://www.youtube.com/watch?v=5h8Fxwnshyw
В. А. Моцарт "Турецький марш"🔻
https://www.youtube.com/watch?v=M_2naJAAPb4
Посилання на презентацію 🔻
https://www.youtube.com/watch?v=k43q6sUgXlQ
16.02-23.02.2022
Класицизм
Класицизм: архітектура, скульптура, живопис
!!! Опрацювати матеріал, створити малюнок на вибір:
Комментариев нет:
Отправить комментарий